Плавт - Скарб

Що віддавати?

Евкліон

Не поцупиш, не вийде.

Стробіл

Хоч би сказав, віддати що?

Евкліон

Дай те, що ззаду.

Стробіл

Ти сам, я бачу, любиш ззаду діяти.

Евкліон

Дай ось це, облиш виверти! Зовсім не жартую тепер!

Стробіл

Що давати? Скажи ясніше, назву скажи. 640 Нічого не брав я, не торкався.

Евкліон

Руки покажи-но.

Стробіл

Ось.

Евкліон

Ще!

Стробіл

Ось обидві.

Евкліон

Бачу. А третю покажи.

Стробіл

Здурів старий! Він, видно, одержимий злими духами. Чи це не кривда зла?

Евкліон

Дуже зла, бо ти ще не на шибениці, А тобі це буде, якщо не зізнаєшся.

Стробіл

Та у чому?

Евкліон

У тому, що поцупив звідси.

Стробіл

Хай грім мене поб’є, якщо твоє щось взяв я. Не мав навіть й на думці.

Евкліон

Чекай-но, потруси плащем.

Стробіл

Ось, потрусив.

Евкліон

А там, під спіднім, нічого немає?

Стробіл

Дивися сам.

Евкліон

Ах, розбійник, як охоче дозволяє він себе Мацати, щоб не подумав я, що він моє забрав! Знаю ці штуки. Руку знову покажи сюди. 650 Праву!

Стробіл

На.

Евкліон

Тепер ліву!

Стробіл

Та дивись обидві.

Евкліон

Я шукать не буду. Віддавай же!

Стробіл

Що віддати?

Евкліон

Облиш свої дурниці. Адже крав?

Стробіл

Що крав?

Евкліон

Не скажу я. Зізнайся сам! Що моє поцупив, віддай.

Стробіл

Ти здурів: до нитки обшукав усього, Нічого зовсім не знайшов.

Евкліон

Стривай, стривай! А той, хто був з тобою, де подівся? Де спільник твій?

Я пропав! Той усередині вже нишпорить. Туди? Цей втіче! Утім, він вже обшуканий. Нічого у нього немає. Геть!

Стробіл

Щоб провалився ти!

Евкліон

Шануєш й зичиш гарно ти.

Затисну міцно горлянку товаришу твоєму

660 Геть! З очей моїх геть! Чого став?

Стробіл

Йду вже.

Евкліон

Й не потрапляй мені на очі. (Входить у храм.)

Стробіл. Стробіл

Готовий загинути смертю злою, тільки б

У пастку старого піймати. Навряд чи він

Зважиться там само знову сховати золото.

Знайде, звісно, місце нове.

Ага, двері скриплять. Старий виносить золото.

Від дверей відійду сюди тихесенько.

(Ховається.)

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Вірності я виказати довіру

Хотів: вона ледь мені не втерла носа.

Коли б не допомога вурона, загинув я,

670 Бідняк! Нехай ворон той, що знак мені подав,

Прийщов до мене! Добрим ловом я хустрів би,

Їжі б не дав, даремно чого ж витрачатися!

Тепер куди подалі це мені сховати?

Сільвана гай за містом є, у глушині,

Густий чагарник, там я місце виберу.

Сільвану краще виявить довіру, ніж Вірності.

(Іде.)

Стробіл

От як славно! Боги мені порятунок шлють!

Побіжу вперед і залізу там на дерево,

Побачу, де старий сховає золото.

680 Звелів хазяїн, щоправда, тут лишатися, –

Пусте! Поб’ють, зате я буду з вигодою.

(Іде.)

Ліконід, Евномія, Федра (за сценою). Ліконід

Я все сказав. Ти так само, як і я, тепер

Все про дочку знаєш Евкліонову.

Прошу і знову прошу тебе, мати, про те саме,

Про що просив я нещодавно:

Поговори про справу цю з дядечком.

Евномія

Ти сам знаєш, я завжди хочу Твої бажання бачити здійсненними. Сподіваюся, що доб’юся згоди братової, Бо справа праведна, якщо є вірним те, що, Напившись, ти дівчину збезчестив.

Ліконід

690 Тобі хіба збрехати можу я?

Федра (за сценою)

Ой, нянько, нянько! Смерть моя! Який біль!

Юноно, поможи мені!

Ліконід

Ось, чи ти чуєш?

Кричить, народжує уже. Справа красномовніша за будь-які слова.

Евномія

Увійди сюди зі мною разом до брата, сину, Щоб від нього домогтися згоди нам. (Іде.)

Ліконід

Йди, я за тобою. Дивно,

Куди Стробіл подівся, раб мій? Отут йому

Велів чекати я. А втім, якщо заради мене

Він старається, то сердитись нема чого.

700 Піду туди, там життя моє вирішується.

(Іде.)

Стробіл. Стробіл

У горах золотоносних птахи дятли є:

Лиш я від них багатший. Що мені царі?

Про них і говорить не варто - злидні!

Я - цар Філіпп, не менше. О чарівний день!

Пішовши тоді звідси, набагато раніше був

На місці я і там заліз на дерево,

Дивлюся, куди старий сховає золото.

Коли пішов він, я злажу з дерева,

Викопую скарб, тікаю відтіля, зирк -

710 Старий вертається, але мене не бачить він:

3 дороги трохи я звернув убік.

А ось і він отут. А це сховаю вдома я.

(Іде.)