Андрій Содомора - Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори

Скребнички використовувались також у жіночому туалеті для зчищення з обличчя різних мазей та помад; така скребничка, певно ж, була дещо делікатніша, аніж звичайна (для «грубошкірих»), якій давали епітети: залізна, мідна, тверда, жорстка, зубчаста (fferrea, aerea, dura, rigida, dentata). Кого неприємно вражав доторк скребниці (серед таких, кажуть, був Август), ті користувались губкою…

Balneum

Лазня

Римлян віддавна вабила вода. Купались у Тибрі, у домашніх, а потім — у суспільних, міських і приватних лазнях, які із зростанням багатств, у добу імперії, ставали дедалі розкішнішими: Рим пишався своїми гарячими лазнями, знаменитими термами, які вражали не тільки величною архітектурою, а й вишуканими вигодами: були тут різні відділи — палестри (зали для гімнастичних вправ), були гарячі, теплі, холодні й парові лазні, були басейни для плавання. Терми Доміціана і Каракалли мали понад три тисячі мармурових сидінь для гостей… У другому рядку загадки мова про т. зв. «гіпокауст», щось на зразок центрального опалення: під долівкою нагрівались котли, а пара з них розходилась трубами, закладеними у стіни й долівку.

Один із листів Сенеки (LXI) дає нам змогу зазирнути в римську лазню часів Нерона (а було їх за Августа вже 900): «Ось саме тепер довкола мене — різноголосий гамір (мешкаю ж над самою лазнею)… Уяви собі навалу голосів та звуків, через які можна зненавидіти власні вуха…» Тут автор «Листів» перераховує всі «джерела» тих звуків: усіх, хто, вправляючи м'язи чи голос, — то хрипить, то скрикує, то виспівує, то б'є м’ячем об стіну; над усіма — оклики вищипувача волосків (були й такі послуги); затихав він — натомість, не своїм голосом, позбуваючись волосків, верещав уже «клієнт»… «А ще, — веде далі філософ, — торговці напоями, ковбасами, солодощами та всілякою іншою поживою, — всяк на свій лад дає про себе знати»… Увесь той гам (плюс іще вуличний) Сенека, — на те він і стоїк, — використовує для своєї ж користі — гартується: «Змушую свій дух бути зосередженим на самому собі й не відволікатись на зовнішнє»…

«Emerge ad vitam meliorem» ( випірни до кращого життя ) — дораджує філософ в іншому листі, і в тому «випірни» — образ галасливого й каламутного житейського моря , «шаленого» світу, над яким давній мислитель хоче підняти голову — щоб бачити, чути, відчувати…

Tessera

Гральна кісточка

Випадок крутить усім. Наші задуми — забавка долі.

Долі не перепреш — випадок крутить усім.

З пізньолатинської поезії

Римляни, окрім інших різних ігор, віддавна залюбки грали в кісточки. Були вони, як і ті, що їх нині використовуємо у грі, шестигранними; на кожній грані було певне число точок («очок»). Грою у прямому розумінні слова правив випадок : учасники гри вкидали кісточки у кубок, потрясали ним і викидали кісточки на спеціальну дошку. Кісточки випадали (кажемо: випало мені ), і вигравав той, хто набрав найбільшу кількість очок. Були щасливі й нещасливі кидки. Гра у кісточки відома була з найдавніших часів у Стародавній Греції; на одній з античних ваз зображено Ахілла й Еанта під час гри: два герої у бойовому спорядженні (мабуть, у перерві між боями) нахилились над гральною дошкою — кидають кісточки…

Гральна кісточка у загадці — символ часто оманливої надії, завжди прихованого від людини майбутнього, непевного чергування успіху та невдачі… Уповати на щастя в азартних іграх, з погляду філософа, — то все одно що сподіватися втриматись на невтримному колесі Фортуни… «Людське життя — як гра в кісточки» (Теренцій)… І все ж іноді доводиться здаватися на волю випадку — кидати жереб. З-поза двох тисячоліть чуємо дзвінку латину Юлія Цезаря: «Alea iacta est» — Жереб кинуто …

Pecunia