Андрій Содомора - Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори

Тема загадки — зміни, що відбуваються в усьому незалежно від зовнішніх чинників, — знову ж веде до рефлексій філософського характеру. «Non sum quális erám» ( вже я не той, що колись ) — скрушно зізнається Горацій в останній, четвертій, книзі своїх ліричних творів… «І ось моє дитинство померло в мені, а я живу», — теж не без смутку приглядається до свого «я» автор знаменитих «Сповідей» — св. Августин… «Різкі, сухі мої зробились речі…» — з гіркотою констатує й Іван Франко у «Зів’ялому листі»…

«Acetum» у переносному значенні — їдкий сарказм у дотепі. Сповнені такого «оцту» були, зокрема, сатири Ювенала. Дехто все життя живе «з оцтом у серці» ( cum aceto in pectore ); дехто — на старість «оцтіє» ( acescit )… Стосовно ж самого оцту, то стародавні, щоб його отримати, виставляли вино на сонце, додавали до нього різні трави, корінці чи плоди. Були й інші способи виготовлення оцтової приправи, що заслужила собі у римських поетів не надто багато епітетів: вона, та приправа, — гостра, кусюча … А ще — дешева (vile): усього собі жаліє ощадливий селянин у Горацієвій сатирі, окрім оцту: «Так і тремтить над усім і лиш оцту не лічить по краплях».

Насамкінець, знову ж із Горація, — прислів’я: «Раз уже посуд брудний, хай що в нього лий, — стане оцтом». «Посуд» тут у переносному значенні: хоч як навчай людину, а якщо з її грудей (як із «посуду») не вимито залишків бруду, то будь-яка наука піде намарно — «зіпсується». А подібно у Мішеля Монтеня: «Хто не опанував науки добра, тому всі інші науки лише зашкодять»…

Malum

Яблуко

Яблучко ген на краєчку гіллі червоніє солодке,

Ще й на вершечку самім — забув садівник обірвати.

Ні, не забув — зірвати не зміг: дотягнутися годі.

Сапфо, з «Весільних пісень»

Яблуко грецькою мовою — melon (malon). Сáме яблуко — плід, посвячений Венері; саме воно — символ кохання: кинути на когось яблуком означало зізнатись у любові. У першому рядку загадки — мова про «яблуко незгоди». За переказом, богиня незгоди Еріда, ображена, що її не запросили на весілля Фетіди і Пелея, кинула поміж гостей те яблуко з написом «найпрекраснішій». Гера, Афіна й Афродіта, щоб визначити, кому з них воно належить, звернулись до троянського царевича Паріса, щоб той їх розсудив. Паріс подав яблуко Афродіті (Венері); вона ж допомогла йому, красеню-гостю, викрасти Єлену, дружину спартанського володаря Менелая, що й стало початком Троянської війни…

Сестри, у другому рядку, — Геспериди, дочки Атланта й німфи Геспериди, які стерегли на щасливих островах, що на крайньому Заході, яблука вічної молодості. Здобувши ті яблука, Геракл здійснив свій одинадцятий подвиг…

Є ще латинський іменник pomum , який означає загалом садовий плід . І все ж, хай це загальна назва садовини, бачимо за нею — яблуко (недарма ж яблуко у французів — pomme ). І коли у Вергілієвих «Георгіках» читаємо: «…carpént tua póma nepótes» ( по плід твій сягатимуть внуки ), то бачимо саме яблуко в руках дитини. І добре, коли, смакуючи солодкий, запашний і соковитий плід, вона згадуватиме свого дідуся, що садив ту яблуньку з думкою, якій автор «Георгік» силою свого поетичного хисту дарував вічне тривання: «…carpent tua pjma nepotes» — по плід твій сягатимуть внуки …

Росяною вересневою стежкою повз сусіднє обійстя провадив донечку до школи. На стежці, наче вималюване, з перлинками роси на рум’янці, — яблуко (упало з навислої через огорожу гіллі). Вже сягнула по нього, але батьків голос перестрів дитячу ручку: «Не руш, то чуже…» Так і прожила з образом того яблука, навіть думкою не сягаючи по те, що чужою працею набуте…

Perna

Окіст

Родове ім'я видатних римських політичних діячів Порціїв Катонів співзвучне зі словом «porcus», свиня . В одній зі своїх сатир (II, 4) Горацій з притаманним йому тонким гумором оповідає про якогось Катія, пихатого знавця кулінарної мудрості, який, на противагу філософам (сам він — «гастрософ»), ціну життя вимірює наїдками та напитками. Ось початок сатири: «Катію! Звідки? Куди?.. — Мені ніколи: мушу вписати / Свіжі думки в ту науку нову, що стоїть нині вище, / Ніж Піфагора й Сократа вчення, ніж Платонова мудрість!»… Ось один із тих «учених» приписів: «Хто перепивсь, тому смажений краб і слимак африканський / Сил додають, а салат лише плаває в шлунку, неначе / В кадобі винному; інша річ — окіст: от ним і підхльостуй / Шлунок, щоби не дрімав…»