Архілох - Хліб на списі. Фраґменти віршів. Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори

Тримати гілку мирта [32] «Тримати гілку мирта…» — вважали, що гілка мирта, надто якщо її потримати у роті, додасть дівчині вроди. як же любо їй!
У кучерях — троянда; мила тінь од них
І плечі їй окрила [33] «…тінь од них… окрила… плечі…»: пишні кучері — замість парасольки. Цей фраґмент може бути зразком портретного живопису у слові. , й шию точену.

Як той фракієць чи фрігієць пиво п’ють
Крізь соломину, так вона навпочіпки… [34] Греки знали пиво лише як напій чужих народів («варварів»). З цього фраґмента дізнаємося про звичай пити для зручності соломкою: в напої плавали ячмінні зерна, з яких варили пиво.

Як нам, Ерксію [36] Е р к с і й (дослівно «Захисник») — можливо, ім'я пароського воєначальника, до якого звертається Архілох із закликом виступити проти нападників із Наксоса, які вже вкотре висадились на берег Паросу, щоб убивати місцевих жителів і грабувати їхнє майно. Про перебіг битви — у наступому фраґменті. , у скруті бойовий підняти дух?

Он задимлене все місто, палахтить усе, а там
Знов до берега дзьобаті ринуть судна-коршаки.
Люті з Наксосу загони напирають звідусіль,
Все вирубують довкола — все, що дихає, росте.

Від списів немає схову, кров’ю скроплені тіла
Сушить сонце, скаженіють навісні грабівники.
Ну а ми? Чи піддамося, чи потерпимо ганьбу,
І собі у лють не впавши — й не відплатимо мечем

За спустошені оселі, виноградники й поля,
За батьків, жінок і діток, за невинну їхню кров?
Ось що в серці накипіло, ось що я сказати мав
Тим, хто слухати ще хоче, хто снаги не втратив ще.

З наших воїнів, одначе, ті — на Тасосі тепер,
Забарились в торонейців [37] «…ті — на Тасосі… забарились в торонейців…» — на острові Тасос поселялись колоністи з Паросу (фраґм. 97, 101, 105); місто Торона — на півострові Халкідіка у Македонії. , ті — на бистрому судні
Шлях із Паросу верстають, та, помітивши дими,
Пройнялись у серці гнівом, пориваються до нас,

Щоб пліч-о-пліч із братами відімстити ворогам.
Гей же, Ерксію, поквапся, хвилю спінюйте веслом,
Щоби люд порятувати, зваж на добрий, віщий знак —
Що в бою (лиш не схитнімось!) гору візьмемо-таки!

Що б назвав ти неможливим, несподіваним, а чи —
Дивним [38] «Що б назвав ти… дивним…» — «Nil admirari» ( нічому не дивуватись ) — стислим афоризмом відгукнеться на це запитання Горацій: «Щоб не лишень осягти, а й утримати щастя — є спосіб, / Мабуть, єдиний, Нуміцію: не дивуватись нічому» (Послання, І, 6). , раз (усі те зріли) Олімпійців батько — Зевс
Сонця блиск, ясного сонця, заховав [39] «Зевс Сонця блиск… заховав…» — мова, вочевидь, про те повне затемнення сонця, що відбулося у березні 711 р. до P. X. — і серед дня
Ніч зіслав — блідий із нею жах людьми оволодів?
Відтоді — вже все можливе, вже всього чекати їм
Можна, тож було б не диво, якби звір якогось дня
В морі звичаєм дельфінів розважатися почав [40] «…звір… в морі… розважатися почав…» — приклади із ряду так зв. «adynata» — неможливих , яких не може бути у природі, речей. ,
Ну а ті з осель їм любих, із обіймів хвиль лунких —
У глухі пірнули хащі, в нетрі-нори лісові…

Із померлих насміхатись, хай там що, — ганебна річ. [41] Вірш стосується, можливо, згаданої у фраґм. 1—5 кораблетрощі при побережжі Паросу.

Так, я схибив, але, певно, схибив так ще й інший хтось. [42] Архілох наслідує Гомера: «Я завинив, заперечити й сам не спроможний…» («Іліада», IX, 116). Згадуємо відому, із «Контроверсій» Сенеки Старшого, сентенцію: «Errare humanum est» ( людині властиво помилятись ).