Архілох - Хліб на списі. Фраґменти віршів. Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори

Вислухай мене, Гефесте, — до колін твоїх хилюсь:
Бій почнеться — будь зі мною; що даруєш — подаруй! [43] Дар Гефеста, бога вогню, — вогонь: поет за невідомої нам ситуації просить, щоб той бог пособив йому своїм даром. Так і Гера, співчуваючи Ахіллові, звертається по допомогу до Гефеста: «Вийди на поміч мерщій, розпали своє полум’я буйне» («Іліада», XXI, 333).

Сам заспівую до флейти, флейти з Лесбосу [44] Із Лесбосу, пісенного острова, походив, зокрема, один із перших відомих музикантів, гравців на флейті — Терпандр. пеан [45] П е а н — хвалебна пісня на честь Аполлона; співали її також або рушаючи в бій, для піднесення бойового духу, або після переможного бою. .

О якби-то Необули я хоча б торкнутись міг!

Так от їй на груди впасти, животом — до живота,
А стегном — стегно відчути…

Із трудом набутий статок не за рік і не за два
Часто в черево повії пропливає геть увесь.

Музо, Главка нам оспівуй, кучерів укладача…

Не люблю провідця війська, що ставним удавсь і крок
Ставить пружно, крутить кучер, заріст, знай, підрівнює.
Краще — хай він низькорослий, кривоногий хай, але —
Хай в бою стоїть несхитно, в грудях серце — рівно б’є. [46] Архілох часто кепкує з Главка, хоч той був не тільки його приятелем, а й воєначальником. Не зовнішній блиск і показний героїзм, а здоровий глузд і стійкість у бою — ось що цінує Архілох, різко й тут ідучи всупереч епічній традиції: воїн героїчного епосу хизується і своєю силою, і поставою, і знатністю роду, одне слово, — вміє показати себе. Для Архілоха ж героєм є той, хто вміє, скажімо, тримати позицію — «хто в бою стоїть несхитно».

Пити чистого без міри, скільки вип’ється, вина
Й не платити — міконійці [47] М і к о н ц і — жителі острова Мікон (один із Кікладських островів); через свою вбогість користались будь-якою нагодою, щоб поїсти чи попити за чийсь рахунок. знані звичаєм таким.
Так і ти, хоча не друг нам, затесався поміж нас —
Над розсудливістю в тебе, видно, шлунок гору взяв,
Безсоромності навчивши… [48] Архілох адресує вірш своєму другові Періклу, який любив над міру і наїдатися, і похвалятися.

Вмію ж я вславляти співом Діоніса [49] «…вславляти співом Діоніса…» — мова про дифірамб, урочисту культову пісню, яку виконували під час свят на честь бога рослинності, родючості й виноробства. -владаря,
Хай лишень вино, мов громом, мою душу колихне.

Як всееллінська — на Тасос, врешті, рушила нужда.

Їх таки ми наздогнали [50] «їх… ми наздогнали…» — мова, очевидно, про напад грецьких колоністів, серед яких був і Архілох («Невгамовний», с. 136), — на фракійців. Тут поет чи не найдалі відходить від епічної героїки — уславлення подвигів на полі бою: численний загін «переможців» поет не вагається назвати вбивцями (phonees). й перебили — всіх сімох,
А було нас з десять сотень!..

………………………. за союзницю в бою
В них була Афіна, Зевса громовладного дочка —
Силу духу повертала слабодухим воякам.
От вони й нові оселі — на новій землі звели
Й свіжі ниви обробили. Стільки сходжено було,
Співчуття ж — ані від кого. Олімпійці їм зате
Острів цей пообіцяли… [51] «Острів цей пообіцяли…» — мова про колонізацію паросцями острова Тасосу.

Главку, глянь: глибоким морем хвилі піняві пішли,
А он там, де скельні Гіри [52] Г і р и — два стрімчаки, які здіймаються на острові Теносі, що поблизу Делоса. , станув облак стрімчаком —
Вісник бурі [53] «…вісник бурі…» — про бурю, мабуть, метафорично: Архілох передчуває близькість воєнного зіткнення. Морський пейзаж тут, як і в інших місцях (пор. фраґм. 17), змальовано з особливим лаконізмом і вправністю; можливо, й Архілоха мав на увазі Горацій, стверджуючи у «Поетичному мистецтві»: «Поезія — як картина». Архілох, дарма що воїн, не вагається й про страх сказати з психологічною точністю. . Душу острах несподівано пройняв.