Array Антология - Чорт зна що. У кігтях Хапуна

В оний час, коли прийшов Господь наш Ісус Христос на гору Єлеонську і ученики його з ним, і рік Ісус Христос до учеників своїх: «Дано нам постити сорок днів і сорок ночей». І диявол, почувши, що Ісус Христос хоче піст прийняти, в той час тоє зненавидів і розгнівався на Бога, і прибіг до Ісуса Христа з великим запаленієм серця свого злого. І став перед Ісусом Христом, криво дивлячись на Христа, зубами своїми скрегочучи, з очей своїх полум’я почав пускати і лице своє викривляти проти Ісуса Христа – вельми ся учинив страшний. Побачив його Ісус Христос і рік йому: «Заклинаю тя, дияволе, Богом живим, що сотворив небо і землю, повіж мені, звідки ти єсть і пощо тут прийшов?»

Рік диявол: «Звідки ти єси?»

Рік Ісус Христос: «Я єстем Бог силам небесним, от Вишняго прийшов єсмь».

Рік диявол: «Пощо ти тут прийшов?»

Рік Ісус Христос: «Прийшов-єм погубити тя з лиця землі».

Рік диявол: «Іди на небеса і сиди на престолі своїм, бо твої суть небеса, а ангели мої тут сильні і горді вельми. Вони погублять тебе як а, якщо не підеш мені із землі на небо».

Рік Ісус Христос: «О горе тобі, дияволе лукавий із ангелами твоїми злими! Я для тебе прийшов на землю і для ангелів твоїх, бо хочу їх і тебе погубити і спалити вічним вогнем. Бо твориш ти діла злі: злодійство, убивство, чужолозтво, блуд, заздрість, гнів, ненависть, гордість, чвари, чародійство».

Рік диявол: «Добре знаєш, що то суть всі мої діла, але я твоїх ангелів не страшуся».

Рік Ісус Христос: «Ти спокусник людям єси, посрамити тя маю».

Рік диявол: «Ти сам спокусник, я тебе посрамити маю».

Рік Ісус Христос: «Маю скінчити, бо я сотворив-єм чоловіка по образу своєму і не хочу його оставити во віки».

Рік диявол: «А коли чоловік согрішить, мої діла творячи і помисли злі, що йому буде?»

Рік Ісус Христос: «Послухай мене, дияволе, запевне осуджу його і віддам його вогневи вічному. А якщо покаються, подорожніх в дім приведуть, убогих наділять, нагих одягнуть, голодних нагодують, алчущих і спраглих напоять, мертвих до гробу відпровадять, піст і милостиню сотворять, до церкви святої часто ходять, на молитви дають, то добрую смерть пошлю на такую душу. І дам його душу архангелови Михаїлови, і поведе його душу до пресвітлого раю. Послухай мене, дияволе: а якщо чоловік не покається і буде грішити, і не буде добрії діла творити, але злі, то пошлю на тих людей наглую смерть і передам душі їх лютим ангелам в огень вічний».

Потім вийшов Господь наш Ісус Христос на гору високую із апостолами своїми. І з гори побачив Ісус Христос великую кількість бісів, яких був зібрав Сатанаїл – слуг своїх тьмою тьмущою. Бо рік Сатанаїл слугам своїм: «Кріпіться, діти мої, бо Ісус Христос, великий неприятель наш, прийшов тут. А коли ми його погубимо, то наша велика честь і слава буде, бо коли я хотів собі престол будувати і рівним йому бути, тоді він мене зопхнув із високости небесної, що я його не слухав і слуги мої. Отож, слуги мої вірнії, ідіть же ви наперед, а я за вами слідом піду».

Тут пішли дияволи з великим військом на Ісуса Христа, аж апостоли вжахнулися, видячи військо диявольське. Тоді ступили дияволи один ступінь на гору, а Петро-апостол побачив їх і відбіг від Христа на одну версту.

Рік Ісус Христос: «Петре, чому утікаєш? Вернися назад, не бійся!»

Повернувся апостол Петро і став позаду Христа, дивлячись через його святі плечі.

Рік Ісус Христос ученикам своїм: «Хто зверг Сатану з небес?»

Рік святий Іоан Богослов: «Ти, Господи, і отець твій небесний».

І тут повелів Ісус Христос облакам небесним ухопити диявола і віднести його стрімголов попід облаки, і слуг його розігнати. І рекли дияволу слуги його: «Уже і ми відтіль підімо у глибину підземну, уже бо і князя нашого підвісив Ісус Христос на облаках».

Увидів тут диявол, що не може нічого порадити і випустив голос свій: «Помилуй мя! Не погуби мене до кінця! Пусти мя на землю! Якщо хто буде з людей вірним тобі, не буду спокушати їх до кінця, але всі люди обернуться до тебе».

Господь же повелів облакам пустити диявола. І упав диявол на землю, і убився, і лежав на землі чотири години. І наповнив уста свої піною і отрутою злою і почав хрипіти вельми, ніби здихати.

Рік Ісус Христос: «Що помишляєш, дияволе? Якщо я на тебе плюну, то ще тобі гірш буде, сила бо моя і дух мій святий є».

Рік диявол, з великим болем зітхнувши: «Якби я знав, де ти ся родив, пішов би-м на місце теє і посрамив матір твою».