Array Антология - Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Спочатку Творець небесний сотворив небо і землю, сонце, місяць, звізди на небі, а потім сотворив Бог предвічную мудрість, слуг своїх ангелів, архангелів, херувимів, серафимів, начала, власті, престоли, панування, сили. Сотворив дев’ять чинів на хвалу свою, а десятий чин – вогненний. Сатанаїл був слугою Божим першим і найстаршим був воєводою. І дав йому Бог десяту частину в небі. Тоді оний (той) Сатанаїл помислив: «Аз (я) поставлю престол собі на горах високих, на воздусі під небом і буду подібний до Бога всевишнього». Та Бог Творець знав його помисел і розгнівався на Сатанаїла. У той час вогонь перед ним возгорівся, окрест його буря великая знялася, вогонь від лиця його спломенився. І розгриміло небо, і оболоки (хмари) стали тріскати, явилися гради, вогненні стріли, блискавиці великії. І злякався Сатанаїл, став темним і впав з небес зо всім хором своїм. І летіли ангели його з небес сорок день і сорок ночей. Видячи тоє, другі хори устрашилися предвічного Бога Творця. У той час архангел Михаїл підняв оболок, на якому Бог предвічний сидів, і скрикнув голосом великим до ангелів:

– Воньмім! Воньмім! Святая святих! Візьмімо Бога небесного на поміч!

Видячи тоє, ангели зібралися всі до святого архистратига Михаїла і заспівали пісню ангельську:

– Свят! Свят! Свят! Господь Саваоф, ісполни небо і землю слави єго.

Ото тоє значит собор архангела Михаїла. І поставив Бог Творець архангела Михаїла на небесах старшим чиноначальником, воєводою сил небесних, а Сатану струтив із неба, і він став дияволом, неприятелем душевним. І так, братія, не хотів Сатанаїл бути ангелом пресвітлим, і за те учинився темним. Так і ми, християне, не будьмо горді, абисьмо не вивержені були із царствія небесного, як Сатана із гордощів втратив лик ангельський. Бог, предвічная мудрость, не терпить гріха гордому чоловікові, а смиренному благодать дає, а гордим противиться. Як чоловік запорохи (порошинки) в оці не може вдержати, так грішник не може в царстві небеснім бути. Богу нашому слава во віки, амінь.

Коли сотворив Бог рай, то не було тоді ні ангела, і нікого, тільки Господь і Сатана. І що велів Господь садити, Сатана крав від усякого саду потай від Господа і розсипав посеред раю. Господь прорік:

– То буде тіло моє і я сам буду, і тобі буде на вигнання.

І, пішовши геть, сказав Сатанаїл:

– Господи, благослови все, що я насадив.

Господь прорік:

– Аз єсьм тут посеред раю, і коли вийде Сатанаїл, нехай бачить дерево своє, дерево його ж вижене з раю.

І почорнів Сатанаїл і став дияволом. Дерево ж виросло на три стовбури: один стовбур Адамів, другий стовбур Євин, третій стовбур посередині сам. Щоб коли згрішать Адам і Єва, тоді упаде Адамів стовбур у ріку, наречену Тигр і знесе його вода. І Євин стовбур у рай впаде. А коли настане потоп, тоді з води потоплені стовбури вийдуть. А коли опаде вода, дерево буде далі рости при спокійній ріці.

У чотирьохсоте літо другої тисячі возстали злочинні люди, пронирливі і беззаконні, від синів Каїнових, чада Ламеха сліпого, що вбив Каїна. Тому що диявол переміг усіма ділами злочинними. У п’ятисоте ж літо другої тисячі люди ще гірше блудити зачали. І почали по-скотському на себе сідати (займатися любощами), а жони – на мужів, і скверни блуднії почалися творити. У семисоте ж літо привів лукавий диявол рать блуду й омани. І спокусили сини Сифові дочок Каїнових, і впали синове Сифові у великий гріх. І розгнівався на них Господь Бог гнівом великим за злії учинки їх, котрими осквернили землю беззаконієм своїм.

Ной же, вопіющий день і ніч до Бога про беззаконня людське, дочекався, що послав Бог ангела свого до нього благовістити про потоп:

– Хочу пустити потоп на землю, бо сповнилися люди беззаконня. Звісти людям, нехай покаються в гріхах своїх, а ні, то віддам їх гніву свому. А ти почни робити ковчег, подобає бо тобі увійти в ковчег, і жоні твоїй, і синам твоїм, і жонам синів твоїх.

І почав Ной робити ковчег, як велів йому ангел Господній. Тоді ж ненависник диявол роду людського доторкнувся до жони Ноєвої і рік їй:

– Випитай, де ходить муж твій?