Четвертий рід демонів іменується «водяниками», бо вони, занурившись у вологу, живуть поблизу рік і озер, повні злости, тривоги, занепокоєння і підступництва. Вони збуджують бурі на морях і, занурюючи у водяну безодню кораблі, забирають життя в багатьох людей. Ці демони привласнюють собі видиме тіло, зазвичай жіноче, а чоловіче рідше. У нас вони ся називають русалками та нявками, і часто їх можна побачити на берегах річок та ставків, як вони вичісують своє волосся. Інші ж користаються личинами звірів. Цей рід демонів з відьмами не спілкується.
Натомість святії ангели ніколи не міняються, а завше перебувають у чоловічому образі. І ніде ми не зможемо прочитати, що добрий дух перебуває у видимій формі жінки або якогось звіра.
П’ятий же рід називається «підземним». Ці демони живуть у печерах і ущелинах, темних яскинях і урвищах. І ото вони суть найлихіші. Найбільше ці демони шкодять тим, хто викопує рудні, добуває метали і шукає захованого в землі скарбу. Бажаючи погибелі роду людському, вони влаштовують у землі тріщини, випускають вогнедишні вітри і розхитують підвалини будинків. Иноді ночами вони, зійшовши з гір цілими зграями, водять на полі дивні і небачені хороводи, а потім перед світанком у поспіху зникають. Часом, вважаючи себе за духів, вони приймають образи людей, що пішли з життя. Нічого іншого вони не прагнуть, окрім страху людського.
Ці демони теж стережуть скарби, що їх позаховувала в землю людська скнарість, але здобути ці скарби неможливо, бо чорти їх пильно охороняють, а иноді переносять з місця на місце. І цей рід демонів ніяких зносин з жінками-відьмами зазвичай не має.
Шостий же рід демонів називається «світобоязний», бо вони страшно бояться світла і ненавидять його, а тому за дня не годні ніяким чином тіла собі створити, а роблять це тільки вночі. От чому демони цього роду розгулюють у сутінках, завше похмурі, підкорені холодним пристрастям, підступні, неспокійні і грізні. Вони вночі нападають на випадкових самотніх перехожих і затягують у нетрі. Але з відьмами вони теж не зустрічаються, і заклинаннями їх жодними викликати не можна, тому що уникають вони світла і голосів людських.
Народився у 1690-х рр. у Львові. Був католицьким священиком по галицьких парафіях. Автор своєрідної енциклопедії «Нові Атени, альбо Академія всілякої науки повна», що видана була у Львові польською мовою в 1745 р. у двох томах, том третій видано в 1754 р. Фактично ця енциклопедія не так була «науки повна», як забобонів, бо розповідала про безліч різноманітних фантастичних бестій, про чари, чортів і відьом. Подається у перекладі упорядника з польської.
Господь, створивши чорта, наділив його даром досконалого відання трав, квітів, каміння, дерев та інших природних речей. А проте чорт не здатен створити нічого матеріального, ані втрутитися у небесний порядок, а звідси – й місяця з неба він не може зняти.
Зате може перевтілюватися в кого лише захоче. Бере чорт на себе тіло з повітря, з грубих земних випарів. Св. Антонія Пустельника він страшив то в образі страшних звірів, то в образі хижих птахів, св. Пахомія – в образі когута, св. Ромуальда – в образі оленя, св. Іларіона в образі – лиса, св. Дунстана – в образі ведмедя, св. Маргариту – в образі дракона. А інших зводив ув образах святих та янголів. У Чехії був чорт Рибенцаль [5] Рибенцаль – йдеться про сілезького дідька Рюбецаля (Лічиріпу).
, який задля жарту явився одному шкляреві, що плуганився на торг, в образі пенька при дорозі.
Кажуть, що не перетворюється він ані в голуба, ані в овечку, бо то все істоти Христа, чого я не дуже розумію, бо ж чорт і в образі самого Ісуса може явитися. Але найбільше йому подобається образ цапа, який найбільше відповідає його бридоті і потворності.
Чорт може, хоч і не насправді, а про око, наславши ману, справити, що люди будуть здаватися кіньми, віслюками чи свинями.
Чорт часто не має губ або язика, бо ж сформувавши собі тіло з повітря і земних випарів, промовляє тільки позірно артикульованою мовою. Зазвичай він вдається до балачки, перевтілившись у якусь тварину, і замість гарчання, іржання чи кувікання звучить людська мова. Чув я не раз, як ота звірина щось лепече поганою вимовою, ніби який шпак чи сорока, крук чи папуга, хоч і не тямить нічого. Саме так вчинив цей спокусник з Євою, промовляючи до неї вустами вужа.
Чорт також може ставати інкубом або суккубом або ж, як кажуть на Руси, літавцем і літавицею, спокушаючи закоханих, що тужать від любовної розлуки або тих, кого хіть опанувала. Чоловікам являються панни, а паннам – чоловіки.
Читать дальше