Array Антология - Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Рік Ісус Христос: «Хто може над терням смокви збирати, а на сході пшеницю жати?»

Тоє слухав диявол і не міг того відгадати.

Повелів Господь землі розступитися на триста сажнів у глибину. І розступилася земля, і подивився диявол на Христа і питає: «Як тая глибина глибока? На скільки сажнів?»

Рік Ісус Христос: «Чуй, Сатано! Якщо чоловік буде мати тридцять літ і візьме камінь і зо всієї сили уверже в тую глибину, то той камінь буде летіти три роки, поки долетить на дно. То і там, дияволе, я тебе знайду по розп’ятті і воскресенії моїм, і повелю зв’язати тя моцно путами залізними, котрих ніхто не може розв’язати, і погублю тебе до кінця. І дам тобі в останнії літа царствувати: першого літа твого царствія вродить багато жита, пшениці і вина, а на другі два літа не буде ні стебла жита, пшениці і вина по всій землі».

Рік диявол: «А потім що буде?»

Рік Ісус Христос: «Мої небеса пожруть землю, і висохне море, як камінь, і перегорить земля, і воскреснуть люди із мертвих, і осуджу всі племена земні, і тебе, Сатано, осуджу, і всякого чоловіка, що творить діла твої злі. Тоді буде вам мука вічная, а мені буде слава і честь на віки і поклоніння».

Потім пхнув Господь диявола ногою своєю в пропасть ту.

По воскресенії Господь наш Ісус Христос, увійшовши в ту глибину підземную, спіймав диявола і зв’язав міцно мотузом залізним, якого ніхто не може розв’язати до Судного дня. А котрі там були в пеклі підземнім, починаючи від Адама аж до воскресенія Христового, всіх Ісус Христос звільнив і випровадив, котрого перемога, слава єсть по всьому світі народу християнському. Його перемогу славимо, Господа нашого Ісуса Христа в Тройці Святій єдиного Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і во віки віків.

Цар Соломон Єрусалимський влаштував вечерю велику і пішов на безводне місце, гукаючи:

– Сатано, прийди до мене на вечерю.

І з’явився йому сатана і пішов з ним. Рече же Соломон:

– Аз єсьм цар над царями, а пан над панами, й нема іншого під сонцем окрім мене.

Рече же диявол:

– Що ж із того, що ти великий цар, коли жодного предивного знаменія не учиниш? Іно я цар над царями й пан над панамн, й нема іншого окрім мене. Знаю таке дерево, що вищого за нього ти не маєш в свому панстві, і тоє дерево є вельми далеко. Але якби я двічі по нього сягнув, а за третім разом звелів, аби стало тут, то й було б так.

Рече на те Соломон:

– Я є моцніший король над королями й пан над панами і я маю царство від сходу сонця до заходу, а якби захотів, то враз мої піддані із усього панства мого стали би переді мною.

Й рече диявол:

– Але я ще заможніший і моцніший і над тебе, і над всі королі, й нема иньшого другого як я. Аз маю множество слуг, а тільки би захотів, то стали би враз передо мною всі. І таку я маю силу, що міг би всіх моїх слуг перетворити на мак, аби ся вмістили в одну-єдину бочку.

І посміявся Соломон і рече:

– Не вірую я тому, аби-сь міг слуги свої на мак перетворити і в одну бочку помістити.

Тоді повелів сатана всій преісподній своїй, аби враз вона стала перед ним. Він же перетворив їх на мак, й висипав усіх у бочку. Тоді став Соломон буцім до того чуда ся придивляти, а тоді непомітно взяв чопа і забив їх добре у тій бочці та запечатав знаменієм. І сказав їм таке пророцтво:

– Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь. Не вийдете звідси ніколи, хіба силою і велінням царя.

А тоді закопав ту бочку у полі.

І пішов старший сатана, ридаючи і плачучи, у пекло своє. А як помер Соломон, то почав Ірод царювати. Диявол же тільки й думав про те, як би то слуги свої визволити. І прийшов він у царство Ірода, коли ще він молодим був, та почав майструвати пищалі (дуду). Спочатку вистругав дудки, а потім узяв цапа проклятого зі стада Іродового й зробив міх. Одного дня сів собі на ринку та почав пискати (на дуді грати). Зачули люди і розповіли Іродови цареві, яка то музика пречудна. Тоді послав цар слуги свої увидіти, що то таке.

Привели вони сатану до царя, і глянув цар на такого пречудного воїна й питає:

– Хто ти єси і з якого краю?

Й рече диявол:

– Аз єсьм хитрець над всіма майстрами й ігрець над ігрецями.

– Прошу тя, – рече йому цар, – живи у домі моїм й весели дім мій по всі дні, аз же воздам ти мзду твою і сотворю тя великим у царстві моїм.

І дав йому покій дуже гарний поруч із покоєм своїм. Потому влаштував Ірод бенкет великий на рождество своє, та покликав усіх вельмож із царства свого, і повелів у бубни бити й грати гудницям у сурми та іншим різним музикам. Але жоден не міг догодити Іродіяді, дочці Филипа, брата Іродового. А як почав диявол грати всякі пісні і танці на пищалі, котра просто нарікаєся дуда, тоді возвеселилася Іродіяда й стала скакати й плясати, й тим догодила сильно Іродови.