Джеремі Стронґ: Гармидер у школі

жди.

У вестибулі, чекаючи на збори, сиділа

зграйка збуджених дітей, вбраних у найріз-

номанітніші і різнобарвні костюми. Мішель

нарешті прийшла-таки з мавпочкою свого

дядька, хоча це виявилася не справжня мав-

почка. Це була ганчір'яна іграшка без од-

ного вуха. Дядько Мішель ще й досі вкла-

дався з нею спати.

167

Єдиною особою, яка прийшла без маска-

радного костюма, була місіс Вухокрут. Про-

те вона виглядала приголомшливо і неспо-

дівано: завуч усміхалася.

- Так гарно бодай раз побачити її усміх-

неною, - сказала секретарка Білосніжці,

тобто місіс Пател.

- Так, і мені цікаво, чого це вона усмі-

хається.

У вестибуль увійшов містер Притул, і

збори почалися. Директор теж був у маска-

радному костюмі, перебраний за вдову Твон-

кі, хоча його розкішні вуса все-таки дещо

його виказували. Він повідомив дітей про

розклад на сьогодні:

- Як ви знаєте, сьогодні в нас день від-

криття бібліотеки, і мер люб'язно погодився

завітати до нас і провести церемонію від-

криття. Я впевнений, що він буде радий по-

бачити такі чудові костюми, не забувайте,

що за найкращі з них призначатимуть при-

зи. А ще до нас прийдуть журналісти і роби-

тимуть фото для газет. Ранок намічається

дуже цікавий, тож не забувайте, що треба

* Персонаж п'єси за мотивами казки про Аладдіна,

добросердна, але дуже криклива праля.

168

чемно поводитися перед нашими поважни-

ми гостями і...

Цієї миті подвійні двері у задній частині

вестибулю розкрилися, і ввірвалася місіс Ву-

хокрут. Вона шалено махала руками вдові

Твонкі, і голос містера Притула обірвався.

Завуч швидкою ходою перетнула вестибуль і

стала щось довго нашіптувати містерові

Притулу. Він нахмурився, зітхнув і звів очі

до неба з виразом глибокої зневіри. Тоді він

повернувся до дітей.

- Мені дуже шкода, - почав він, - але

тут сталася деяка накладка. Місіс Вухокрут

сказала, що секретарці тільки-що дзвони-

ли з мерії, щоб передати, що мер сьогодні не

зможе прийти, бо в нього є важливіші обо-

в'язки. Він просить його вибачити, але він

не зможе відкрити нашу нову бібліотеку.

Діти були страшенно розчаровані. По

вестибулю прокотилося таке тяжке зітхан-

ня, яке змусило би здригнутися навіть най-

більш зачерствіле серце.

Нещасний містер Притул відчайдушно

намагався придумати щось, що могло би

врятувати становище. Він підняв руку, про-

сячи тиші:

- Не забувайте, що ми маємо прекрасні

костюми і що сюди прийде преса, щоб зро-

бити знімки...

Місіс Вухокрут знову почала шепотіти йо-

му на вухо, і він у відчаї відвернувся. Цьо-

го разу завуч взяла слово:

- Оскільки мер не зможе прибути, жур-

налістам нема сенсу приходити і робити

знімки, тому я зателефонувала до редакцій

і скасувала їхні візити. Боюся, діти, що сьо-

годні до нас взагалі ніхто не прийде.

170

Лілія Гармидер дуже уважно спостері-

гала за місіс Вухокрут. їй було цікаво, чо-

му це завуч виглядає такою задоволеною.

Хоча місіс Вухокрут дивилася на дітей

дуже серйозно, у її вигляді було щось, що

змусило Лілію запідозрити, що вона всього

лише вдає. Вона тихенько піднялася зі свого

стільця і поспішила порожнім коридором до

кабінету секретарки.

- Це жахливо, - сказала секретарка. -

Діти, мабуть, такі розчаровані. Я просто не

могла повірити, коли місіс Вухокрут при-

йшла і сказала мені, що мер скасував візит

і що вона повинна попередити журналістів,

щоби ті не приходили.

Міс Гармидер глибоко вдихнула. Усе

починало ставати на свої місця.

- Я думала, мер вам подзвонив, - ска-

зала вона секретарці.

- Та ні.

- Негайно дзвоніть у мерію! Тут щось

негаразд.

Секретарка поспішно набрала номер ме-

рії, міс Гармидер схопила трубку і почала

закидати запитаннями бідолашного клер-

ка на іншому кінці дроту.

171

Через кілька хвилин Лілія пожбурила

трубку на важіль:

- Місіс Вухокрут усе підлаштувала. Во-

на вчора ввечері зателефонувала до мерії і

сказала, що ми змушені відмовитися від

візиту мера. Зараз мер пішов у магазин ку-

пувати собі нові штани. Місіс Вухокрут усе

підлаштувала!

- Як вона могла? Навіщо їй це? Бідо-

лашні діти... - бідкалася секретарка, але

міс Гармидер не збиралася здаватися.

- Зателефонуйте до редакцій і наново