Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

ливо, вона подумала, що Саманта Боггіс під-

ходить для цієї ролі аж занадто добре. То-

му вона вибрала трьох дітей, які не надто

захоплювалися піратами.

У трійцю, котора мала наганяти жах,

увійшли Раян, Клайд і Лінда. Вони вирі-

шили спершу вирушити за найлегшою здо-

биччю і, не зволікаючи, подалися просто до

класу місіс Пател із чотири- і п'ятирічни-

ми дітьми. Під дверима класу місіс Пател

набігова команда розпочала довгу супереч-

ку, чи потрібно їм стукати.

142

- Дурниці, - пробурчав Клайд. - Справ-

жні пірати не стали би стукати.

- Але ж насправді ми не справжні

пірати, зовсім не справжні, і ти знаєш, що

робить місіс Вухокрут, якщо не постукати, -

Лінда нервово гризла нігті.

- А що, якщо ми постукаємо, а тоді рап-

тово ввірвемося? - запропонував Раян.

143

Але перш ніж вони встигли дійти згоди, двері відчинилися, і на порозі з'явилася мі-

сіс Пател, яка привітно усміхнулася до них:

- Привіт. Вам щось треба? Ви так

довго тут стоїте і сперечаєтеся. Нам було

цікаво, що тут відбувається, правда, діти?

Двадцять сім маленьких личок поверну-

лися і подивилися на трьох піратів, які сто-

яли за дверима. Лінда вгризлася в нігті з

іще більшою силою. Раян кашлянув і почер-

вонів. Клайд зібрав усю свою мужність.

- Розумієте, місіс Пател, ми - пірати, -

прошепотів він, дивлячись у підлогу.

- Що-що? - перепитала місіс Пател, з

усіх сил стримуючись, щоб не розсміятися.

Клайд стиснув кулаки.

- Ми - пірати! - різко вигукнув він, на-

пустивши на себе надзвичайно похмурий і

войовничий вигляд. - І ми прийшли, щоби

викрасти ваші скарби!

- Угу! - Раян войовничо махнув своєю

піратською шаблею.

Лінда остаточно догризла всі свої нігті.

- Ой, дітки! На нас напали пірати! - мі-

сіс Пател підняла вгору руки, показуючи,

що вона здається. - Проходьте, будь ласка, -

144

запропонувала вона і провела піратів у

клас.

Місіс Пател підійшла до свого столу і ви-

тягла стару бляшану коробку з-під печива, в

якій вона зберігала пластирі, запасні шну-

рівки та подібні придатні речі.

- Ось моя коробка зі скарбами, - ска-

зала вона. - Ви можете її взяти, якщо ви

не зробите нам нічого поганого.

Клайд схопив коробку:

- Дякую, місіс Пател, це чудово... Я хо-

тів сказати, угу, і всім сидіти і не рухати-

ся, інакше ця пані постраждає.

Він був не зовсім упевнений, чи пірати

говорять саме так, але принаймні це звуча-

ло досить грубо і загрозливо. Пірати позад-

кували з класу, закрили за собою двері і про-

жогом побігли геть. Вони зупинилися аж

тоді, коли клас місіс Пател зник з очей.

- Надзвичайно! - вигукнув Раян. - Нам

це вдалося! Ми захопили скарби.

- І тепер ми вже можемо йти? - прошеп-

тала Лінда.

- У жодному разі. Нам треба захопити

ще трохи скарбів.

Клайд уже складав підступний план.

145

Окрилений успіхом їхнього першого на-

бігу, він набрався сміливості:

- Давайте пограбуємо містера Притула!

Раянові відвисла щелепа, а Лінда раптом

відчула, що їй конче необхідно піти в туалет.

Хлопці стояли і чекали. Лінда сподівалася,

що, перш ніж вона повернеться, набіг уже

завершиться, і була розчарована, коли поба-

чила, що хлопці все ще чемно чекають на

неї.

Троє піратів стали прокрадатися до ка-

бінету містера Притула. Цього разу навіть

Клайд був упевнений, що спершу треба по-

стукати, тож він голосно погримав у двері,

а тоді вони ввірвалися всередину.

Містер Притул саме призволявся канап-

кою з сиром і помідорами. Тому він не міг

говорити, бо якби він заговорив, великий

шматок сиру випав би йому з рота.

- А! - ось і все, що він зумів вимовити.

- Ми пірати! - крикнув Клайд. - Відда-

вайте нам ваші скарби!

- Будь ласка, - почав містер Притул, ма-

ло не вдавившись шматком канапки і наси-

лу його проковтнувши. - Давайте будемо

друзями. Називайте мене Кевін...

146

- Будь ласка, Кевіне, - хрипло повторив

Клайд. - Віддавай нам усі свої скарби!

- Ага, добре, ну що ж, давайте подиви-

мося, - містер Притул почав порпатися у

кишенях у пошуках дрібних монет. Здава-

лося, до нього не зовсім дійшло, про що

йдеться. - Ви збираєте гроші на доброчин-

ність? А на що саме?

- Ми пірати, - ще раз повторив Клайд,

і вони з Раяном замахали шаблями, тоді

як Лінда з тривогою зиркала на містера

Притула з-за Раянового плеча.