Gala - Чорний Простір

― От зараза… ― буркотнув Вовк. ― Агов, Килино, ви там де?... Ясно. Данило, твоїх нема. Кажуть, окремо відвели. До Рамсан-бея. Хто? Та Ахметчин син це. Чекайте, зараз взнаємо, де.

І Вовк підійшов до однієї з охоронниць. Тітка була непритомна, але двійко копняків привели її до тями. Вовк тицьнув їй у носа дуло бластера і недобрим голосом запитав усамською:

― Покої Рамсан-бея де? На плані покажи! ― другою рукою він сунув їй в обличчя термінал. Усамка мовчала, і Вовк, люто крутячи кібер-оком, прошипів:

― Паша тебе, звісно, покарає… але це буде потім. А я тут, зараз, тебе підсмажу на гриль. Ну?!

― Синій сектор, А-5, - крізь зуби відповіла усамка. Вовк пригостив її розрядом зі станера і знову зв’язався з Данилом:

― Чув? Синій сектор, А-5. Килино! Я виведу жінок, ти йди до Данила. Команду розділи, мені половину. Собі залиш самих зарізяк, покої Ахметчиного синка брати будете.

Між тим жінки з команди Вовка перевдяглися в охоронниць, чоловіки напнули просторі довгі абаї та накинули на голови паранджі. Маскування було так собі, але «замилити око» цілком могло. Вовк вдягся у нікаб, який належав старій служниці, знайденій у підсобці. Бабця віддала нікаб добровільно:

― Бери, синку, виводь дівчат. Може, хоч комусь звідси вийти вдасться…

― Матінко, ходімо з нами? – запропонував Вовк. Стара похитала головою:

― Та ні, куди вже мені… лише заважатиму. Ідіть, хай вам Аллах помагає!

Пістрява компанія залишила відсік та пішла широкими коридорами. На щастя, охорона поки що не виявила ані зламу мережі, ані проникнення диверсантів – стіни були добре ізольовані і шум не пішов далі одного відсіку. І до того ж Вовк, чиє кібер-око було підключене до домової мережі та шпигунських роботів Фатьми, міг обирати ті коридори, де було якомога менше народу.

27.

В блоці управління, де сиділа за пультами охорона Ахметового маєтку, ніхто ні про що не підозрював. Фатьма про це спеціально потурбувалася: перед проникненням диверсійних груп у маєток вона зробила невелику зйомку приміщень, і тепер замість реального зображення з камер охорона бачила зациклений ролик. Звісно, довго таке крутити неможливо, рано чи пізно навіть найтупіший охоронець дотумкає, що тут щось не те. Тому при плануванні на всю операцію відвели не більше години. За цей час треба було увійти всередину, знайти полонянок і вивести за межі купола. Далі вступав у дію план Б – але лише в тому випадку, якщо не вийде добратися до кораблів без шуму.

А поки що Фатьма та її люди повністю контролювали мережу маєтку, не забуваючи водночас зливати собі базу даних Ахмет-паші. Запороги принесуть з палацу паші чималеньку здобич. І не лише матеріальну. Інформація коштує набагато дорожче за ті ж діаманти. До того ж самій Фатьмі давно вже кортіло як слід покопатися в базі даних синопського паші. І зараз вона, підключена до мережі напряму, через імплантати, із превеликим задоволенням спостерігала за бадьорим копіюванням файлів. А разом з тим – і як лізуть в мережу добірні, дбайливо прописані віруси.

Візит запорогів паші буде відлунюватися ще довго.

28.

З Килиною та її людьми група Данила зустрілася біля шлюзу, якій вів у покої Рамсан-бея. Там, де вони пройшли, лежали знепритомлені станерами жителі гарему, що трапилися їм на шляху.

― Ну, начебто галасу не наробили, ― Килина критично глянула на супутників Данила. ― Час тисне. Фатьма блокує покої Рамсана, але каже, щоб ми поспішали.

― То ж чому двері зачинені? ― Роза вказала на щільно замкнену шлюзову мембрану.

― Загальна блокада, не було часу виявляти власні коди всіх дверей, ― Килина придивилася до дверей і підняла бластер. Тут вперед висунулася Пріська:

― Нащо палити, нах. Набздімо лише. Ща відкрию!

Двома рухами уніключа вона зламала панель управління, тицьнула ключа туди і двері розійшлися. А на порозі стояв невисокий плечистий чоловічок в шовкових шароварах та довгій зеленій сорочці із золотим гаптуванням.

― Чого так довго, я вас п’ять хвилин тому викликав, ― усамською мовив він, явно ще не зрозумівши, що перед ним зовсім не слуги. Пріська відреагувала першою:

― Шо? Та пішов ти, нах! ― и тицьнула йому в живіт уніключа. Бахнув розряд, і чоловічок, хапаючи ротом повітря, осів на підлогу. Килина додала йому зі станера:

― А от і Рамсанка, собако. Тримай гостинця!

― Агов, дівки, ви тута? ― Пріська першою ввіпхалася в покої. Інші поспішили за нею, залишивши двох чоловік для охорони дверей.

Дівчата знайшлися в невеликій, але дуже розкішно обставленій кімнаті. Оксана, побачивши, хто саме з’явився, впустила з рук кальян, який тримала як палицю.