Gala - Чорний Простір

Вовк і Килина прислали на термінали всіх «штурмовиків» наказ: «йдемо до службових шлюзів. На плані – А, Б, В. Заходити за сигналом!»

Через десять хвилин біля кожного з названих входів вже була група з десяти людей, хто в шоломах з насунутими на очі візорами, хто в арафатках, жінки – в балаклавах. Однією командував Харитон, другою – Килина, третьою – Данило. В Даниловій групі не було запорогів, тільки люди з команди Петра, сам Петро, Пріська і тьотя Роза.

У візорі з’явилося повідомлення від Фатьми: «коди отримано. Передаю ключі доступу. Часу – сорок хвилин максимум, їх штінт виявив втручання. Ми його блокуємо, але навряд чи це надовго. Так що ворушіться, іфритові діти!»

На комм-термінал Данила пішла інформація. Він кивнув Прісьці, і та підскочила до шлюзу, взялася колупати уніключом панель доступу. Треба було її зламати, щоб пішла пряма передача даних. Пріська бурмотіла собі під носа, але працювала швидко і спритно:

― Шо таке, ми не хочемо відкриваться, нах? А от я ща тебе… о, кул, добре! Кепе, готово!

Через п’ять секунд двері розчинилися, і одразу стало ясно, чому цей вхід ніким не охоронявся і взагалі людей довкола не було.

З відчинених дверей страшенно засмерділо.

― Тьху, та це ж сміттєвий шлюз, ― покрутив носом Петро. ― Яка гидота.

― Нічо, зате нах нікого нема, ― Пріська видлубала з кишені шматок термовати і запхала собі в носа два клаптика. Задоволенно хмикнула і пірнула у смердючу діру. За ній пішов Петро, потім тьотя Роза, яка невдоволено буркнула:

― Запороги, таки думаю, навмисне прикололися… інші, мабуть, через нормальні двері йдуть…

― Ага, як же ж, через нормальні, ― пхикнула в її навушнику Фатьма. ― В такі місця проходити треба дуже, дуже тихо. Так що гаразд заздрити. І тримайте план, як до гарему йти. І дивіться, тихцем, щоб вас не попалив ніхто! Менше галасу – більше зиску.

Останнім зайшов Данило і зачинив шлюз, але залишив «жучка» - щоб потім вийти назад, навіть якщо служба охорони зможе повернути собі керування внутрішньою мережею.

24.

Досі всі уявлення Оксани про гареми будувалися на альфабетанському серіалі «Полонянка султана». Республіка Альфабета, провідний член Ліги Вільних Планет, лежала за двісті парсек від Усамської Порти, тому про усамські реалії там знали рівно стільки, скільки усами взагалі показували публіці. Тобто майже нічого докладно. Так що Оксана навіть не здивувалася, коли виявилося, що «гарем» - це звичайні робочі та житлові приміщення, в яких туди-сюди бігають служниці в робочому одязі та ходять жінки більш високого статусу в шовкових яскравих абаях та халатах. Паранджу та нашийники в гаремі майже ніхто не носив. І євнухів не було видно. Взагалі чоловіків тут не було – полонянок після розвантаження корабля конвоювали міцні озброєні усамки в балаклавах. Тільки в двох випадках автори серіалу виявилися праві: килими та парфуми. Килими вкривали тут усі вільні поверхні, а парфумами смерділо аж до сліз.

Жінок провели довгим коридором і загнали в тісний зал, змусили зняти весь одяг і сісти прямо на підлогу, на килими. Конвоїрки вишикувалися вздовж стін. В зал зайшли троє – дві молоді тітки з плечима, як у метальниць молота, і старезна бабця. Оксана уперше бачила настільки стару тітку: щоб зморшки прорізали все обличчя, як малюнок на персиковій кісточці. В Республіці, як в усій Галактичній Співдружності, вже більше ста років діяла програма загальної пролонгації життя. Пролонгація уповільнювала процеси старіння, посилювала регенераційні можливості організму, і тому ті, хто пройшов пролонгацію чи не першими, зараз мали вже під сто п’ятдесят років за плечима, а виглядали максимум на шістдесят. До того ж було багацько і косметичних методів, на додачу до пролонгації. Скільки ж років цій бабці? Але тут Оксана пригадала, що, по-перше, рівень медицини в Порті набагато нижчий, ніж в Республіці (навіть для багатіїв, які їздять лікуватися на планети Галактичної Співдружності), по-друге, більшість аристократії Порти під санкціями (за напади на Республіку, за анексію Пріми Едема, за інші «веселі» справи), і вони не можуть їздити за межі Порти, і по-третє, є дуже невеликий процент людей із генетичними збоями, в яких пролонгація першого покоління (ще експериментальна) викликає після п’ятдесяти років різке і глибоке старіння тканин шкіри чи суглобів. Мабуть, цій тітці дуже не пощастило стати жертвою всіх трьох вказаних факторів, і їй могло бути всього шістдесят років.