Gala - Чорний Простір

Але все одно, покладатися на те, що все буде як планувалося, не можна. І треба поспішати.

Нарешті, останній стрибок, і вони вже за межами Чорного Простору, в точці зустрічі з флотилією запорогів.

А от і самі запороги. Ледь Данило послав умовний сигнал, як з-за найближчого скопища астероїдів випливли маленькі спритні «чайки», які до того ховалися у верхньому гіпері. Їх невеличкі гравівітрила майже не давали відблиску, а маршеві двигуни для звичайного космосу були настільки малі, що військові радари і хедари помічали їх лише тоді, коли «чайки» підходили вже зовсім близько. Запороги майже не ходили у звичайному космосі, їхні «чайки» переміщувалися переважно у верхньому гіпері, де, на відміну від великих кораблів, могли миттєво розвинути велику швидкість.

На екрані «Мавки» з’явився Харитон Вовк:

― Вітаю. З чим повернулися?

― Траса готова, ― відповів Данило. ― Давайте канал, скину вашим навігаторам. Маяки є, але їх доведеться знищити, як будемо повертатися. В них підпис республіканської пошукової служби.

― Що ж ти не взяв у нас анонімних, хлопе? ― нахмурився Харитон.

― Я хотів, але вони не підходили до системи «Мавки», треба було перелаштовувати, а це багато часу…

― Гаразд, ― кивнув запорог. ― Знищимо. Трасу запишемо, й то хліб.

В розмову увійшла Килина:

― Та то фігня. Головне – ти взнав, де жінки?

― Так, ― відповів Данило. ― В Синопі-1, в маєтку Ахмет-паші. Їх тримають у нього в гаремі і готують до продажу… ― Данилові коштувало немалих зусиль сказати це спокійно. ― Ми змогли підкинути їм ваших роботів. Скільки треба буде часу на злам?

― Цим Фатьма займатиметься. Агов, Убийбатько, скільки часу тобі та твоїм друзякам на те треба?

― Подивимося, що там в них за штінт, ― відгукнулася Фатьма, не даючи ніякої конкретики. Втім, а яка могла бути конкретика там, де ти ще нічого не знаєш?

Зворотній шлях Данило пройшов взагалі на автопілоті, думав лише про те, скільки ж усяких випадковостей може їм завадити. Починаючи з того, що Ферхад щось запідозрить, і до найстрашнішого – що жінок там вже не буде.

23.

В простір Синопу-1 вийшли усі, але тільки «Мавка» та «Кровожерна Синиця» пішли на ходових до посадки. Інші зависли у верхньому гіпері, у небезпечній близькості до планети-гіганта. В таких місцях, де гравіполя божевільно вирували, це було ризиковано. Будь-кому, хто намагався залишатися у верхньому гіпері біля планети-гіганта, оточеної великою кількістю супутників, доводилося постійно балансувати на гравітаційних хвилях, щоб не вискочити або в звичайний космос, або в глибокий гіпер. В Республіці це навіть стало своєрідним спортом – гравісерфінгом. Але зараз була не боротьба за медалі, а серйозна і небезпечна справа. Данило лише на те і сподівався, що запороги – люди досвідчені і добре знають свою справу.

Сигнал «троянам» надіслали, коли «Мавка» і «Кровожерна Синиця», набита вщерть запорогами, сіли в порту. Митницю пройшли за хабар. Чиновник було поцікавився, нащо стільки народу, але йому тицьнули цілу купу документів, виданих на Кафі та інших планетах Конгресу Фронтиру, і сказали, що приїхали на відкриття великого розпродажу на Бедестані, а що так зарані, так щоб погуляти в Синопському порту. Митника це пояснення і хабар задовольнили цілком.

Ніхто в маєтку Ахмет-паші не помітив, як у холодильнику в кухні Ферхада-аги заворушилося сало. Як із нього, немов маленькі черв’ячки, полізли нанороботи-«трояни». Як вони швидко знайшли мережеві кабелі й вгризлися в них.

Фатьма повідомила, що зв’язок із домашньою мережею Ахметового маєтку встановлено і хакери починають проникнення.

«Мавка» і «Кровожерна Синиця» сіли в порту, подалі від куполу, там, де було менше всього кораблів. Із них вивалилися тридцять «десантників» з Вовком та Килиною на чолі. Килина вдягла звичайний робочий комбінезон і балаклаву-паранджу, ховаючи під нею свою голену голову з татуюваннями. Харитон сховав свої примітні чуб та кібер-око під арафаткою.

На «діло» пішли всі, крім Олекси – його залишили стерегти кораблі. Хотіли залишити і Пріську, але та вперлася: «Давно усамам дупу припалити хотіла, нах!»

Розійшлися, щоб не викликати ні в кого підозри. Пішли в портовий район, і, вдаючи, що безцільно вештаються вулицями, тихцем пробиралися ближче до Ахметового маєтку. Чекали даних від Фатьми.

Нарешті на візорі Данила з’явився план маєтку, і дуже докладний. Це значило, що, принаймні, доступ до внутрішньої мережі вже є. А значить, якщо ахметова служба безпеки не виявить втручання, то дуже скоро будуть і коди доступу.