Gala - Чорний Простір

― О небо… вони зламали базу даних!

Харум-ага заревів, як поранений слон. І лише залишки прагматизму втримали його від того, щоб пристрелили системника на місці. Головним чином тому, що ще знадобиться.

30.

Група Килини та Данила лізла сміттєзбірним тунелем. Йшли досить повільно, бо ж тягли із собою награбоване та зв’язаного Рамсан-бея. І вже неподалік від виходу в навушнику Килини заговорила Фатьма. Килина миттю ж увімкнула «конференцію», щоб чули інші.

― Засідка. На виході. Також лізуть в тунель позаду вас.

― Скільки? – Килина подивилася на індикатор заряду свого бластера.

― Двадцять чоловік. Всі озброєні.

― Інші… вийшли? – Килина накинула на перев’язь ще один бластер і закріпила запасні батареї так, щоб у бою було швидше міняти.

― Вийшли. І ще… я більше не можу контролювати мережу, ми виходимо і все валимо. Будете на зв’язку, але без мапи. Переходимо до плану Б.

― Чи не рано? ― Килина жестами наказала своїм людям вишикуватися уздовж стін коридору, трьох поставила в ар’єргард.

― Саме час. Заблокуємо небо, ваша задача – пробитися.

Килина посміхнулася:

― Фатьмо… як гадаєш, наскільки паші дорогий його синочок?

У навушнику булькнуло сміхом:

― О, ви що, хлопнули Рамсанчика?

― Ще ні. Живий, собака. Із собою прихопили.

Фатьма непристойно заіржала. Відсміявшися, сказала, все ще давлячись сміхом:

― Шикарно! Добряча здобич. Тепер, гадаю, взагалі без проблем вийдете. Ну, давайте, вперед!

Пріська відчинила блок сміттєвого шлюзу і відскочила вбік.

Позаду вже чулося гупання черевиків ахметової охорони.

Килина правою рукою міцно ухопила Рамсана, запхала йому в рота гранату, вийняла чеку і наділа собі на пальця, гукнула:

― Егей, ви, козли усамські!!! В нас тутай Рамсан-бей. Дивіться, не підсмажте свого принця!

Позаду почулися матюки. Хтось стрільнув. Роза з коротким скриком осіла на підлогу. На її спині сходила димом та кров’ю досить погана рана. Данило та Петро підхопили Розу, один із запорогів зірвав з пояса міні-аптечку та кинув їм. Данило розгорнув пластир-гемостоп, Петро вгатив Розі шприц-тюбик з інгібітором, увівши її в штучну кому. Вони дуже швидко перев’язали рану, але якщо протягом півгодини не дістатися до лікаря… Розі кінець.

Килина закричала:

― Ви там що, довбанулися, чи як? Агов, Фатьмо, картинку цим козлам дай!!!

В кімнаті охорони Харум-ага знову завив вовком, коли Фатьма люб’язно надала йому картинку із шоломної камери якогось із запорогів: дуже зла Килина, зв’язаний Рамсан із гранатою в роті. Граната була активована, це Харум-ага одразу помітив.

Виматюкався страшно.

― Ну? Все побачили, падлюки? ― пролунав з динаміків голос Килини.

Цієї ж миті системник врешті підключив канал зовнішнього зв’язку, і у диспетчерську увірвався вереск начальника порту:

― Запороги!!! Харум-аго, запороги!!! Луплять метеоритами!

― Закрий хайло, ― гримнув Харум-ага. ― Які метеорити, ти здурів?

― Маленькі, ― проковтнувши вереск, доповів начальник порту. ― Згорають над поверхнею, у верхній тропосфері. Але ми нічого не можемо підняти!!!

― Ну? Мені довго відповіді чекати? ― знов озвалася Килина. ― Дорогу на космодром давайте, а то Рамсанчик гранатою вдавиться!

Харум-ага уявив собі, що з ним зробить Шахріят, якщо він допустить загибель Рамсана. Уявив собі і те, що з ним зробить Шахріят, якщо він дозволить нападникам вийти з Рамсаном. Вибір був дуже кепський, але після болючого десятисекундного міркування Харум-ага вирішив, що навряд чи запороги молодого бея вб’ють. Навіщо, якщо за нього можна добрий викуп узяти чи поміняти на когось. І що цю думку цілком можливо донести до розуму Шахріят, головне витримати перший напад її люті. А от якщо бей загине… тоді ніяких шансів.

― Шайтан із вами. Ідіть. Але я це запам’ятаю, суко!

― Дивись, запам’яталка зламається! – захихотіла Килина. – Бувай, козлику!

І цієї миті Фатьма відключилася від домової мережі маєтку, змусивши штінта перезавантажитися. Протягом десяти хвилин, поки штінт збирав себе по шматкам, Харум-ага тільки й міг, що безсило біситися, дивлячись, як запороги добираються до своїх кораблів (і хто б міг подумати – довбана вантажівка та дрібний експлорер!!!), як затягують туди блідого та спітнілого Рамсана, як стартують прямо під метеоритним дощем, віртуозно входячи у вузький коридорчик чистого неба, який їм дали бомбардувальники.

Лютування аги перервав мелодійний голос штінту, який якось невпевнено доповів: