Gala - Чорний Простір

― Система готова до роботи… ефективність лише тридцять процентів… виявлені заражені файли…

Харум гахнув кулаком по пульту, голографічне зображення дівчини у буркіні 14(візуалізація штінта) замерехтіло.

― Потім будеш доповідати про це. Зараз зв’язок давай з флотською базою!!!

Штінт покірно ввімкнув канал. Через півсекунди озвався:

― Зв’язок встановлено. На зв’язку капудан-ага Джафар бін Муса.

― Ну, ви там що, ідіоти, потай чачу гасите? – одразу нагримав на капудана Ахметівського флоту Харум. Той закліпав очима:

― Та ти що, Харум-аго, тебе що, шайтан за яйця вхопив?

― Ви, лайно бараняче, прогавили напад запорогів!!! Тепер ловіть цих вилупків!!!

Командир флоту вирячив очі не гірше за самого Харума:

― Та ти сам чачі обпився, Харуме. Які, іфрити тобі в печінку, запороги?

Харум від цих слів взагалі сказився. Поки начальник бісився, непристойно лаявся та плювався, системник скинув Джафарові інформацію. Той знову вирячив очі, цього разу вже від люті. Заволав на підлеглих:

― А ну, падлюки, шукайте теплові сліди, мерщій!!!

Навіть якщо запороги вже покинули систему Синопа, враховуючи, що в них були два кораблі з досить потужними двигунами, слід мав бути ще теплий. Принаймні можна вирахувати, де саме вони стрибнули в глибокий гіпер, і якщо вони все ще там, то досвідчений навігатор зможе впасти на хвіст навігатору запорогів. Це було ризиковано, але… Ахметів капудан уявив собі лють Шахріят, і забув про ризик.

Джафар наказав двом великим галерам, які були на чергуванні, переслідувати запорогів, і щойно хедари 15зафіксували зону із тепловим слідом, галери разом стрибнули в глибокий гіпер.

31.

Ледве команда Данила ступила на борт «Мавки», як Олекса миттю зайнявся Розою. Утяг її в медвідсік і поклав у автономну капсулу. Лєля з Оксаною взялися допомагати.

Килина вийняла з рота Рамсана гранату, вставила чеку. Недбало кинула гранату в поясну сумку:

― На що чекаємо? Нам дали коридор для старту, он вантажівка вже злітає.

― Метеори, Килино. Я не пілот, не певен, що зможу увійти в такий вузький коридор… ― Данило зчитував дані «Мавки» з візора. Килина засміялася:

― Не переймайся, я буду пілотом. Дай лише доступ. А ти, хлопче, того гівнюка замотай міцніше, ― вона кинула Петрові тюбик із «павутиною». ― Знадобиться ще.

Петро заходився «сповивати» полоняника. Данило сказав Прісьці:

― Дівчат кудись посади, зараз злітаємо.

І пішов у рубку. Пріська відчинила комірчину:

― Ну, дівки, давайте сюди. В нас для пасажирів місць нах нема, але тут теж ніштяк.

Вона розгорнула сувій ізолону, розстелила на підлозі:

― Сідайте. А я зараз прийду, побазаримо.

І пішла в машинне. Втеклі рабині посідали на шмат ізолону, підібгавши ноги.

― Ну, Белло, здається, ми таки втекли з тої дупи, в якій ниділи десять років, - не в змозі пригамувати радість, сказала Лейла. Белла похитала головою:

― Ой, та так. Але, знаєш, особисто я буду вважати, що ми таки втекли, як опинюся десь за межами Усамської Порти. А то щось у мене погані відчуття…

«Мавка» злетіла.

І щойно Данило хапанув «коктейлю» і поринув у робочий сон, як зрозумів: так просто звідси не забратися. Їх переслідують.

Але щоб сповісти про це інших, треба припиняти «сон», виринати… часу не було.

32

Переслідування в глибокому гіпері – справа складна і дуже ризикована. У вільному пошуку навігатор йде від однієї дискретної зони до іншої, керуючись або своєю інтуїцією (якщо він має природний дар), або даними маяків та гравітаційних коливань гіперпростору, які здатні спричиняти деякі зірки, що й слугують таким чином за природні маяки. Принаймні навігатор знає, куди він іде. А от якщо за ним іде хтось інший, слід-у-слід – той інший ризикує вивалитися у звичайний простір невідомо де, або ще гірше – загубитися в гіпері. Тому на таке полювання виходять зазвичай лише природні навігатори, і дуже досвідчені.

Данило знав про таке лише з лекцій та підручників, сам ніколи не брав участі в подібній справі. Більше того – навіть у таких навчаннях не бував. Якось так вийшло, що в академії, а потім у армії, жодного разу не потрапив. Тепер він відчував немов чуже дихання на потилиці… і зрозумів – це його переслідувач. Чужий навігатор, набагато досвідченіший, ніж він, «сів» йому на хвоста.

І варто вискочити в дискретну зону, як одразу ж за «чайками» запорогів туди випадуть і переслідувачі. І хто знає, чи зможуть запороги відбитися.

Що робити? Данило пригадав розповіді інших навігаторів… він раніше вважав це за пусті балачки – надто вже фантастично звучали оповіді про ментальні поєдинки в глибокому гіпері. В книжках та лекціях про це говорилося стисло і сухо, викладачі давали лише дві поради: тікати якнайдалі, виходити якнайшвидше.