Gala - Чорний Простір

Посол знітився, але лише на мить:

― Нічого не знаю, в нас якраз навпаки, є свідоцтва, що ці люди поїхали на Синоп-1 цілком добровільно, уклавши трудові угоди. Адже Усамська Порта пропонує дуже вигідні умови працевлаштування для жінок з популярними професіями…

― Дурниці верзете, пане посол, ― різко обірвав його міністр, і його миловидне личко одразу ж стало суворим і жорстким. ― За законами Республіки, як і за законами Галактичної Співдружності, свідоцтвами, які підтверджують факт добровільного найму на роботу, є трудові угоди, укладені за правилами Республіки і Галактичної Співдружності, з виплаченим авансом. Якщо це робота за межами Республіки, то має бути ще й заява робітника, оформлена за всіма правилами. А також трудова картка, видана Міграційним Бюро, і трудова віза, засвідчена в нашому консульстві. Нічого подібного ви не можете надати. Отже, ми вважаємо, що вказані жінки були викрадені і вивезені за межі Республіки примусово. І це ніщо інше, як викрадення людей.

― За законами Усамської Порти… ― почав був посол, але представник Співдружності обірвав його:

― Порта не входить в Галактичну Співдружність чи у будь-які інші наддержавні утворення. Порта не дотримується міжнародних правил та законів. Порта знаходиться під численними санкціями як агресор-рецидивіст і вкрай корумпована держава, в якій порушуються базові права людини. Тому ані Галактична Співдружність, ані Ліга Вільних Планет, ані Зоряний Союз, ані Тяньго, та навіть Конгрес Фронтиру не приймають ніяку документацію, оформлену в Порті без підтвердження її повноважними представниками наших наддержав чи держав-членів наших утворень. Ви таких документів надати не можете. Тому все, що ви зараз можете – і повинні – зробити – це принести вибачення, сплатити компенсації постраждалим і задовольнитися тим, що постраждалі від дій вашого держслужбовця, яким є Ахмет-паша, обмежилися актом помсти, який здійснили за допомогою найманих кондотьєрів. Тому що ці люди, між іншим, мають повне право подавати на Усамську Порту в міжнародний трибунал. Радійте, що лише за факт викрадення і психологічних знущань. Якби їх устигли продати чи зґвалтувати, вони б точно подали в трибунал.

Однак так просто здаватися посол не збирався.

― Добре. З діями Ахмет-паші ми розберемося самі. Якщо справи дійсно такі, як ви кажете, він понесе покарання і з нього буде вирахувана сума на сплату відшкодувань постраждалим від його дій. Але… згідно ваших же законів захоплення заручників – це злочин. А ці, як ви кажете, «приватні особи», ці «ображені» взяли в заручники сина Ахмет-паші, бея Рамсана бін Ахмета аль Балі. І утримують його проти його волі. Ми вимагаємо повернути бея Рамсана додому і видати винних у його викраденні. І тут ви вже не відбалакаєтеся, це ваші громадяни.

Міністр з байдужим виразом обличчя розглядав пейзаж за широким вікном. Там на тлі смарагдово-зелених гір, під яскраво-синім небом в білих цятках хмаринок летіла зграйка золотавих дракончиків… не відводячи від них очей, міністр сказав:

― Бей Рамсан не заручник, можете його забирати. Він зараз живе в п’ятизірковому готелі екстра-класу «Біла Лілея», до речі, за державний кошт. А щодо винних… - міністр розвернувся до посла, узяв з його рук термінал, полистав знімки з камер Ахметового маєтку. Нічого там не можна було роздивитись, самі мордяки у візорах, замотані хустками. ― Злітайте на Засіки, до запорогів. Або в Лисячу Нору. Чи, може, на Тортугу або до Старця Хасана. Десь там серед кондотьєрів ви, можливо, і знайдете цих людей.

― А хто ж тоді привіз сюди, на Аскольд, бея Рамсана? ― здивувався посол. Такого він не чекав.

Міністр зітнув плечима:

― Здивовані? Ми теж здивувалися, коли отримали бея… поштовою посилкою з Кафи. В рятувальній капсулі. Відправника не було вказано. Лише місце.

…Коли злий від приниження посол пішов ні з чим, міністр нарешті дозволив собі широко посміхнутися:

― Чи не бажаєте пообідати, пане?

Представник Співдружності погодився:

― Із превеликим задоволенням, пане міністр. І дозвольте висловити вам співчуття: жити поряд з таким сусідом, як Усамська Порта… це випробування.

Міністр відчинив двері, пропустив гостя вперед:

― Зате доводиться постійно бути в тонусі, а це корисно для здоров’я.

Дипломати стримано розсміялися.

ЕПІЛОГ

Звісно, Данило і Петро чудово розуміли, що їм, як особам, які засвітилися в нападі на Синоп-1, краще за все було б років з десять не з’являтися в Республіці. Вони ж були в групі, яка захопила Рамсана в заручники. А це, що б там Роза не казала, був злочин. До того ж, хоч Фатьма і запевняла, що камери їх не зафіксували, принаймні так, щоб упізнати, а Рамсан таки їх бачив без маскування. І цього досить. Дома, звісно, на це можуть закрити очі, але у будь-якому разі не похвалять. В Данила можуть відібрати республіканську навігаторську ліцензію на ті ж десять років, а Петрові – на цей же термін заборонити виїзд з Білої Скели чи навпаки, вислати з Республіки. Та й Розі також.