Unknown - Именитые самоубийцы

Молитви, заклинання так обходяться з тишею. Доки вистачає подиху. Тому що від віршів Целана

може стати фізично боляче, до нестачі повітря страшно. І залишишся ти беззахисним, яким

народився, і немов незабаром уже смерть, а ти шукаєш виправдань перед своїми мертвими.

Якими? Бог його знає.

Пауль Целан свої слова творить, наповнюючи їх двомовним змістом. І, усвідомлюючи своє

безсилля, намагається від слів піти. А ми – залишаємося

Ну навіщо він так нещадно, поет Целан? Його мова занадто інтенсивна, і при цьому він нічого

начебто не називає прямо. У тому ж «Псалмі» у слово «троянда» вкладено все: колючки, погроми, табори, весь убивчий досвід людини. «Квітка Нікому». «Смерть – це старий німецький маестро».

Навіть зі смертю Целан не «списався», не «згорів», його самогубство не витікає ні з чого. Загадка.

Можливо, це була просто перевірка власної смертності.

ЧАЙКОВСЬКИЙ Михайло Іларіонович

Політичний діяч, письменник, журналіст. Псевдонім - Садик-паша.

З поміщицької родини. Батько, Чайковський І. , - підкоморій Житомирський, городничий

воєводства Київського.

Народився 17 (29) вересня 1804 р. в с. Галчин Бердичівського району Житомирської області.

Звів рахунки з життям 6 (18) січня 1886 р. в маєтку Бірки Гадяцького району Полтавської області.

Похований за огорожею місцевого цвинтаря – надгробок не зберігся.

Закінчив Бердичівський пансіон Вольсея, Волинський ліцей (1820).

Учасник польського повстання (1830-1831).

Член французького Institut historique.

Прийняв іслам як Мехмед Садик-паша.

Друкувався в журналах «Киянин», «Reformateur», «Presse», «Російський вісник», «Revue du Nord»,

«Московські відомості», «Journal des Debats»

Перу Ч. належать книги «Козацькі оповідання» (1837), «Розмови» (184), «Українка» (1841),

«Вернигора» (1838), «Кирджалі» (1839), «Ганна», «Стефан Чарнецький» (обидві - 1840), «Гетьман

України», «Кошовата», «Овручанин» (усі - 1841).

За життя мав 12-томне зібрання творів (1862-1873).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – А. Чарторийський, С. Раєвський, Х. Ботєв, Ф.-Д.-Л.

Раглан, М. Глембоцький, А.-Ж.-Л. Сент-Арно, А. Замойський, Г. Раковський, М. Ігнатьєв, О.

Гончаров та ін.

***

ЗАТЯТІСТЬ - ПОЛІТИЧНИЙ ЗЛОЧИН

, з професійного кредо М. Чайковського

Якщо людина, взагалі, здатна помилятися, то затятість в помилці, виразно усвідомленому, є

політичний злочин.

ПРОЦИНДРИЛИ ГРІШ ВДОВИ,із спогадів М. Чайковського

Поляки відійшли за кордон, маючи 130000 відмінного і добре озброєного війська... У них не було

одностайності, не було певної мети, не було короля, а Річ Посполита гуляла і проциндрила гріш

вдови, свою добру славу і свою святу справу.

...Коли я побачив це місто (Стамбул – авт.), схоже на наш старий Київ, то сказав в душі, що йому

справді належить ім'я Царград, тому що це столиця не лише царства слов'янського, але й царства

усесвітнього.

НЕ ЗНОСИВ ПОЛЯКІВ, із спогадів В. Кельсієва

Католиків і поляків він (Чайковський – авт.)не зносив, проте обстоював за сімейними традиціями

свободу Південної Росії.

КВАЗІКАВАЛЕРІЙСЬКИЙ ПОЛК, із спогадів Т. Лапінського

Один квазікавалерійський полк, котрий навряд чи на десяту частину складався з поляків і дуже

погано екіпірований, служив ...султану... під командою генерала Чайковського... і настільки

виділявся серед турецької кавалерії. що сердар поставив перед Портою питання про створення

другого полку того ж типу. Граф Замойський і зайнявся створенням і організацією цього полку.

ОБСТОЮВАВ ІДЕЮ ПАНСЛАВІЗМУ, з розвідки В. Войнова «Чайковський Михайло

Іларіонович (Садик-паша)»

Ще в дитинстві Чайковський втратив батька і перші роки життя перебував під сильним впливом

діда, людини дуже своєрідної. ...Надзвичайний українофіл і прихильник аристократизму у дусі

козацтва і шляхетності. ...У родині дід Чайковського був самодуром і деспотом: як старий Бульба, він стріляв в свого сина, який вислужився в російських військах, і мало того не вбив.

Михайло Чайковський виховувався як справжній козак: займався полюванням з соколами, скакав

верхи, слухав думи.... Тоді, мабуть, і зародилися його українофільські симпатії.

Смерть матері завадила його вступу до Варшавського університету, а смерть багатія-дядька

зробила поміщиком. Він присвятив себе господарству і вів спосіб життя тодішньої шляхти, яка

веселилася, вдавалася до гульні і відчував великий потяг до простолюддя.