Unknown - Именитые самоубийцы

степах»

Володимир (Вольдемар) Едуардович був обраний до Державної Думи як багатий землевласник.

Щоправда, він ніяк не проявив себе в питаннях думської політики, зате назавжди залишився в

історії російського повітроплавання. Володимир Едуардович Фальц-Фейн - конструктор перших в

Росії аеропланів.

ЗА ІНШИМ СЦЕНАРІЄМ, з нарису К. Шестак «Херсонщина спілкується зі світом»

У 1919 році молодший син Софії Богданівни Володимир і донька Лідія ( які останніми залишали

Росію) хотіли забрати з собою й матір. Для цього Володимир прислав до порту Хорли експедицію, яка складалася з грецького торпедоносця «Пантера» і двох російських легких військових кораблів, що належали Білій армії.

Проте вона і на цей раз відмовилася залишати свій будинок, стверджуючи, що червоні нічого

поганого їй не зроблять. Вона заявила: «Нічого зі мною не станеться, я літня жінка і нікому не

зробила зла. Хто мене, стару, чіпатиме? Я людям робила лише добро. Вони не дадуть мене

образити. Залиш мене тут з Богом».

На жаль, події розгорнулися за іншим сценарієм...

ПЕРЕВИДАТИ КНИГУ УКРАЇНСЬКОЮ, з кореспонденції А. Веретьохіна «Три дні на віллі

«Асканія-Нова»

Пасажирів з Києва до Цюріха прилетіло небагато. Та й в аеропорту людей не густо: осінь, її в

цьому провина. А я хвилююся: чуже місто, незнайомі люди. Незрозуміла мова.

Чи зустріне мене барон Едуард Олександрович Фальц-Фейн, на запрошення якого я тут опинився?

А ось і він. Майже поряд. Високий, стрункий, з довгастим привітним обличчям, позначеним

високими рисами інтелекту і благородства...

- ...Мета ...поїздки до Ліхтенштейну - ознайомлення з архівними документами, їх відбір для книги

Володимира Фальц-Фейна «Асканія-Нова». Написана вона в двадцяті роки, видана в Німеччині

ще в 1930 році. Прийшла черга випустити її в Україні, де розташована ця сама Асканія-Нова і

звідки пішла слава на весь світ про славне сімейство Фальц-Фейнів...

ЦЕЛАН Пауль

Поет, перекладач.

З міщанської родини.

Народився 23 листопада 1920 р. в м. Чернівці.

Звів рахунки з життям 20 квітня 1970 р., стрибнувши з мосту Мірабо в Сену (Париж). Похований

на приміському цвинтарі Тьє.

Навчався в румунській (1930-1935) та українській (1935-1938) гімназіях, медичній школі

французького м. Тура (1938-1939), Чернівецькому університеті (1939-1941; 1944-1945), в Сорбонні

(Париж).

Працював санітаром Чернівецької психіатричної клініки, перекладачем румунського видавництва

«Російська книга», викладачем в Сорбонні.

Після Другої світової війни емігрував спочатку до Румунії, потім – Австрії, й, нарешті, Франції.

Лауреат літературних премій Конфедерації німецьких промисловців (1956), Вільного ганзейського

м. Бремен (1958), Німецької академії мови і літератури (1960), землі Північна Рейн-Вестфалія

(1964).

Як поет дебютував низкою віршів в бухарестському журналі «Агора» (1947).

Потім настала черга книг «Пісок з урн» (1948), «Мак і пам'ять» (1952), «Від порогу до порогу»

(1955), «Грати мови» (1959), «Троянда – Нікому» (1963), «Кристал дихання» (1965), «Поворот

дихання» (1967), «Нитки сонць» (1968), «Чорний мит» (1969), «Тиск світла» (1970), «Неминучість

світла», «Доля снігу» (обидві - 1971), «Подвір'я часу» (1976).

Перекладав М. Лермонтова, І. Тургенєва, А. Чехова, Ж. Сіменона, Ж. Кокто, Г. Аполлінера, П.

Пікассо, А. Рене, Ж. Кейроля, А. Рембо, О. Блока, О. Мандельштама, П. Валері, С. Малларме, С.

Єсеніна, Е. Дікінсон, Є. Євтушенко, В. Хлєбнікова, В. Шекспіра, А. дю Буше, Ж. Сюпервеля.

Особисте життя склалося складно. Після смерті І. Голля його вдова звинуватила Ц. в плагіаті.

Хоча необґрунтованість обвинувачень була доведена, скандал сильно травмував психіку поета.

Під час Другої світової війни наш земляк відбував повинність у румунському фашистському

трудовому таборі «Табарешти» Молдови (1942-1944); його батько помер від тифу, а мати, найімовірніше, загинула в концтаборах Трансністрії.

Спіткала Ц. і смерть сина Франсуа, котрий прожив лише один день (1953).

Ц. лікувався в психіатричній клініці (1966), вчинив замах на життя дружини (1967).

Вірші нашого земляка включені в шкільні хрестоматії в німецькомовних країнах.

«Целанівське товариство» існує в Голландії.

Збірники поезії Ц. вийшли: у перекладах М. Білорусця в Києві (1998), І. Гуревича у Москві (2001), у видавництві «Мости культури» (2005).

З нагоди 85-річчя поета в м. Чернівці відбувся урочистий мітинг, в якому взяла участь австрійська

делегація з землі Карінтія (2005).