Unknown - Именитые самоубийцы

У Чернівцях зусиллями Товариства чернівецьких студентів, які живуть за кордоном з міською

радою, Центром буковинознавства при Чернівецькому університеті та обласним товариством

австро-німецької культури зі вшанування пам’яті видатних буковинців відкрито меморіальну

дошку і пам’ятник видатному землякові.

Серед друзів та близьких знайомих Ц. – І. Голль, Т. Адорно, І. Айхінгер, Ф. Пессоа, Н. Закс, П.

Соломон, Е. Жене, Ж. Кейроль, І. Бахман, Ж. Амері, І. Шмуелі, Н. Мандельштам, І. Бонфуа, Ж.

Дюпен, А. дю Буше, Ж. Лестранж, А. Маргул-Шпербер та ін.

***

ПОРАНЕННЯ РЕАЛЬНІСТЮ

, з творчого кредо П. Целана

У пошуках реальності, поранений нею, поет прямує в бутті своєму до мови.

СОЛОДКО ПРО СМЕРТЬ ГРАТИ, з поеми П. Целана «Фуга смерті» у перекладі О. Паріна

Черное млеко рассветной зари пьем мы ночью

утром и днем его пьем мы и вечером пьем

его пьем мы и пьем

в доме золото кос Маргарита твоих Суламифи

пепел волос человек поселился с гадюками ладит

сладко о смерти играть нам велит смерть маэстро немецкий

скрипки мрачнее чтоб голос ваш дымом густым воспарил

тогда в облаках обретешь ты могилу там где не тесно.

МОЯ МОЛИТВА, з промови П. Целана, виголошеної при отриманні літературної премії

Вільного ганзейського міста Бремен

Слово «мислення» (Denken) і слово «віддяка» (Danken) мають у нас у мові один корінь. Довіряючи

їхньому змісту, вступаєш у коло таких значень, як «поминати» (gedenken), «пам‘ятати» (eingedenk sein), «спогад» (Andenken), «благоговіння, молитва» (Andacht).

…Я говорю про зусилля поета, над яким проносяться рукотворні зірки, поета, позбавленого даху, навіть у такому, донині не згаданому змісті, а виходить, що живе під зяючим відкритим

піднебінням.

НАЙЧУДОВІШИЙ НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ, з листа Г. Струве А. Бахраху від 6 серпня 1975 р.

Відзначу, може бути, ще деякі пропуски, серед яких й неросійських письменників, напр., Пауля

Целана, який народився в Буковині, проте емігрував до Франції й там закінчив університет; німецького перекладача російських поетів (Блока, Єсеніна й особливо Мандельштама, якого він

дуже цінував і до якого почував більшу близькість).

Про нього ще за життя написано кілька книг (він помер, коли йому було 50 років; здається, покінчив із собою), а зараз дехто вважає його ледь не найчудовішим німецьким поетом останнього

20-річчя.

Вам не доводилося його зустрічати? Про нього і його affinites з Мандельштамом з'явилася недавно

в одному канадському журналі спільна стаття одного славіста (російського естонця за

походженням) і одного германіста (німця), і це нагадало мені, що в мене було з ним коротке

листування, котре включало великий й дуже цікавий лист про Мандельштама й невеликий лист

про Марину Цвєтаєву.

Я це листування хочу тепер надрукувати, бо автори зазначеної статті вказують, що вони не змогли

знайти ніяких біографічних ключів до інтересу Целана до Мандельштама...

МИ В ЛІТЕРАТУРІ– НЕ НІМЕЧЧИНА, з розвідки В. Проніна і С. Толкачова «Модель світу в

творчості австрійських письменників»

Чи існує австрійська література? Це парадоксальне запитання час від часу виникає в дискусіях про

специфіку мови й культури Австрії. Здавалося б, відповідь повинна бути безумовно

стверджувальною. Проте теоретики пангерманізму намагаються довести, що, оскільки австрійська

література створювалася німецькою мовою й помітно тяжіла до німецьких традицій, її варто

розглядати як одну зі складових частин загальнонімецької культури. Але логічно заперечити, що

існують же окремі самостійні літератури, створені однією мовою, як, наприклад, англійська, американська чи австралійська.

Супротивники австрійського суверенітету у світовій культурі висувають і аргумент чисто

історичної властивості. Як відомо, австрійська державність пройшла складний шлях розвитку.

Австро-Угорська імперія протягом тривалого періоду являла собою строкатий конгломерат

народностей. Габсбурзька монархія гнітила угорців, чехів, італійців. Одним з результатів Першої

світової війни стало падіння Австро-Угорської імперії й звільнення від австрійського гніту. У

період фашизму через зрадницьку політику свого уряду австрійці потрапили в залежність від

гітлерівського рейху й виявилися втягненими в розв'язану нацистською Німеччиною агресію.

…Проте було б зовсім помилково ототожнювати націю з державною верхівкою, як це роблять