Unknown - Именитые самоубийцы

З кавалерії прийшов термін «відчувати дупою». Хороший кавалерист справді ногами і сідницею

відчуває рух коня...

ЛІТАВ РАДІСНО, з статті А. Малявкіної «Життя як подвиг»

Асом асів називали льотчика-винищувача Олександра Олександровича Козакова. вже перші його

вильоти на бойові завдання вразили всіх відважністю. На беззбройному у той час «Морані» він

виконував коректування артилерійського вогню, ближню розвідку, бомбардування позицій, фоторозвідку.

Важко було миритися з своєю безпорадністю. І тоді умільці придумали якір з рухомими лапками

(кішку), забезпечену піроксиліновою шашкою, яка спускалася на тросі. Незабаром випав випадок

перевірити ідею в повітряному бою. Нагородою за сміливість і кмітливість відважному пілотові

стала золота Георгіївська зброя.

Літав він багато, виходячи з кожного бою переможцем. Літав сміливо, упевнено і, як говорили

солдати, «завжди радісно». Його обожнювали.

Влітку 1919 р. англійські війська стали евакуюватися з Мурманська. Козаков, сказавши, що хоче

провести побратимів, злетів над аеродромом, зробив традиційне коло, піднявся вище і раптом

каменем полетів вниз і впав біля свого ангара.

ПІШОВ НА ТАРАН, з замітки Г. Климова «Зачепився за літак противника»

Російський ас I світової війни О. Козаков літав на літаках «Мораn-G», «Spad–SА», «Ньюпор-10»,

«Ньюпор-11», «Ньюпор-17».

Для боротьби з літаками ворога вирішив застосувати якір-кішку. Під час випробувань цієї зброї 19

березня 1915 р. трос зачепився за свій літак. І щоб не проґавити супротивника, австрійський

розвідник «Альбатрос С-1», О. Козаков вирішив завдати тому таранного удару колесами. При

ударі у «Морана» зламалося шасі і розбився гвинт, але його все ж таки вдалося посадити. Хоча

літак скапотував, але льотчик залишився живий. Це, до речі, був другий, після П. Нестерова, таран.

Стажувався у Франції, де збив 4 німецьких літаки. Брав участь у Брусиловському прориві.

У громадянську війну вступив до лав англійського інтервентського корпусу. Літав на «Сопвіч-

Кемел». Збив один М-9 червоних.

МАЙСТЕРНІСТЬ І МУЖНІСТЬ,з розвідки О. Щолокова «Перші аси Росії»

Ось бойові показники десяти кращих повітряних бійців Росії: Олександр Козаков – 20; Костянтин

Арцеулов – 18; Василь Янченко – 16; Павло Аргеєв – 15; Донат Макієнок, Іван Смирнов, Григорій

Сук – по 9, Володимир Стржижевський – 7; Костянтин Вакуловський і Іван Лойко – по 6.

Якщо ж врахувати, що в ті роки право іменуватися асом одержував льотчик, що збив 5 ворожих

літаків, то до цього списку правомірно додати прізвища Євграфа Крутеню, Івана Орлова, Олександра Пішванова і Юрія Гільшера. Причому всі вони літали на іноземних літаках, котрі

часто мали меншу маневреність і слабкіше озброєння, ніж машини супротивника. Незважаючи на

це, наші льотчики уміли компенсувати недоліки техніки своєю майстерністю і мужністю.

Кожному з перших російських асів можна присвятити цілу книгу.

КАВАЛЕР ОРДЕНА ПОЧЕСНОГО ЛЕГІОНУ, з О. Покровського «Блакитний Макс» проти

«Святого Георгія»

Рубіж, після якого пілот міг претендувати на французький орден Почесного легіону, був

приблизно таким же, що й у німців у випадку з «Блакитним Максом» – від 15 до 20 повітряних

перемог.

Таким чином, до списку кавалерів цієї нагороди увійшли близько 60-ти французьких і союзних

льотчиків, зокрема, кращий російський ас Олександр Козаков (32 перемоги) і капітан Павло

Аргеєв (17 перемог).

ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН ПОСИЛЮВАВСЯ,з книги Д. Мітюріна, Ю. Медведька і Б. Степанова

«Літаючі тузи: російські аси першої світової війни»

За радянських часів ім'я Олександра Козакова у вітчизняній військовій історіографії було під

таємною забороною.

...До осені 1917 року льотчики 1-ої Бойової авіагрупи перебували на пікові своєї професійної

форми. Що ж до озброєння, то саме тоді вони одержали перші екземпляри новітніх винищувачів

«Спад-7» і горіли бажанням випробувати їх у справі. Однак обслуговуючий персонал, котрий

складався з нижніх чинів, все більше піддавався поразковим настроям і все частіше конфліктував з

офіцерами. Тим часом, будучи прихильником війни «до переможного кінця», Козаков мав

репутацію «реакціонера». щоправда, у нього була й інша репутація – кращого аса Росії, а також

високий особистий авторитет, завдяки якому йому вдавалося підтримувати в увіреній йому