Unknown - Именитые самоубийцы

Народився 2 (14) січня 1889 р. в Херсонській губернії Російської імперії.

Звів рахунки з життям 1 серпня 1919 р. на півдні Архангельської області (РФ). Похований обабіч

військового аеродрому. Перепохований в с. Березняки в 300 км на південь від м. Архангельськ. На

надгробку у вигляді двох перехрещених пропелерів написано «Льотчик Козаков. Збив 17

німецьких літаків. Мир праху твоєму, герой Росії».

Закінчив Воронезький кадетський корпус (1906), Єлизаветградську кавалерійську школу (1908), Гатчинську офіцерську повітроплавальну школу (1914).

Служив корнетом 12-го уланського Білгородського полку (1908-1914), викладачем-наставником

Гатчинської офіцерської повітроплавальної школи (1914), молодшим офіцером 4-го корпусного

авіаційного загону (1914-1915), командиром 19-го корпусного авіаційного загону (1915-1917), командиром 1-ї бойової авіаційної групи (1917-1918), командиром Слов‘яно-Британської

ескадрильї Королівських ВПС (1918-1919).

Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го ступеня, св. Володимира 4-го ступеня, св. Ганни 2-го, 3-го і 4-го ступенів, св. Станіслава 2-го і 3-го ступенів, британських орденів «За бойові заслуги»,

«Військовий хрест», «За льотні бойові заслуги», французького ордена Почесного Легіону.

Всього вшанований 16 бойовими нагородами і Георгієвською зброєю.

Збив 33 літаки противники (18 – особисто, 15 – в групових боях).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до захопленого британцями Мурманська

(1918). Воював на їхньому боці проти радянських військ

Ім‘я К. під час другої світової війни носила винищувальна ескадрилья Російської Визвольної

Армії.

В м. Санкт-Петербург (РФ) вийшла книга Д. Мітюріна, Ю. Медведька і Б. Степанова «Літаючі

тузи: російські аси першої світової війни», в якій є нарис і про нашого земляка (2006).

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Модрах, П. Аргеєв, О. Білоусович, І. Павлов та ін.

***

«АЛЬБАТРОС» СКЛАВ КРИЛА,

зі спогадів О. Козакова

Проклята «кішка» (саморобний вибуховий пристрій на тросі – авт.) зачепилася і бовтається під

днищем літака. Тоді я вирішив ударити «Альбатроса» колесами...

Недовго думаючи, рушив штурвал донизу. Щось рвонуло, штовхнуло, засвистіло, в лікоть ударив

шматок мого «Морана». «Альбатрос» нахилився спочатку на один бік, потім склав крила і

каменем полетів вниз.

ФУНДАТОР ВИНИЩУВАЛЬНОЇ АВІАЦІЇ,з інтернет-сайту Дякова Владислава

Анатолійовича

Освоїв низку аеропланів, зокрема «Ньюпор», «Бранденбург» і «Спад». Удостоєний звання

«Військовий льотчик».

Визнається родоначальником винищувальної авіації на теренах Російської імперії: «Про перемоги

першої бойової авіагрупи і, перш за все, її командира підполковника Олександра Козакова ходять

легенди».

...Радянська влада запропонувала йому посаду рядового льотчика, а англійці пообіцяли відправити

на фронт союзних держав для боротьби з німецькою армією. Проте, коли група тих, хто не

сприйняв більшовицької революції, завербувалася і прибула до Мурманська, її зобов'язали

воювати з Червоною Армією.

Було організовано два авіазагони. Командиром одного з них став полковник О. О. Козаков.

...У списку тих, хто покинув радянську Росію, мовиться: «21 липня 1919 року покінчив життя

самогубством, умисне вгнавши в землю свій літак, герой Першої світової війни льотчик-

винищувач, полковник О. О. Козаков, який збив 32 (чомусь не згадано про більшовицький

аероплан, збитий ним у складі британської армії – авт.) літаки супротивника, кавалера всіх

офіцерських орденів Росії, кавалера ордена Франції і багатьох медалей».

З КОНЯ – ЗА ШТУРВАЛ, з нарису О. Щербакова «Льотчики, літаки, випробовування»

Починаючи з 1914 року кадри льотчиків часто поповнювалися з кавалерії. З кавалерії був

найрезультативніший німецький ас першої світової війни Манфред Ріхтхофен. Про це говорить

його військове звання рітмайстер. Якби він служив в піхоті, його звання було б хауптман

(капітан).

Судячи за званням, з кавалерії був російський ас штаб-ротмістр Олександр Козаков.

З кавалерії в авіацію перейшла деяка термінологія і навіть методи навчання: в кавалерії

відпрацьовувався кінний лад методом «піші кінним», тобто кінний лад імітувався без коней. Цей

же метод «піші льотним» у свій час застосовувався в авіації.

Аби у льотчиків не виникало сумнівів, що вони льотчики, вони ходили, розчепіривши руки.