Unknown - Именитые самоубийцы

Ганни Кареніної…

Узагальнюючи висловлене в пресі на адресу твору, Громека намагається розкрити всі

найзначущіші, на його думку, моменти роману, через які і можна осягнути основну його ідею.

Міркуючи далі, Громека робить висновок про суть художньої діяльності Л. М. Толстого, яка «є

проповідь ворожого раціоналізму безпосередніх поглядів на життя». Висновок цей, якщо

врахувати і правильно оцінити романтичний настрій автора етюду, по суті, вірний: «Ганна

Кареніна», роман «великого дихання», роман, з якого починається виклад філософських ідей

письменника.

На публікацію етюду Громеки не забарилися відгуки «побратимів по перу»: в «Російському

багатстві» з'явилася стаття М. Протопопова, і знову розгорілася полеміка в стилі «критика про

критику»...

ПОБІЙТЕСЯ БОГА,з розвідки К. Леонтьєва «Два графи: Олексій Вронський і Лев Толстой»

Роман «Ганна Кареніна» несе в собі таку безліч достоїнств найвищого ґатунку, що про нього варто

написати цілу особливу книгу і навіть велику, як це і зробив недавно померлий молодий і

обдарований критик Громека. Я не можу цим зайнятися; а якби міг, то, звичайно, висновки мої

були б зовсім іншими, ніж у Громеки. У багатьох відношеннях вони були б навіть зовсім

протилежні.

У нього Вронський названий «беззмістовною» людиною; а на Льовіна він дивиться, як на якогось

...діда, який може нам відкрити навіть те, чого бажає сам Бог!

«Розкрийте нам таємниці нової, найбільшої області прекрасного, що відкривається вам! Говоріть

про Бога, про те, які закони залишив Він нам, і як їх нам можна виконати». Ось що вигукує під

кінець свого епілогу молодий і захоплений критик!

УГЛЕДІВ ПРОРОЧО,з монографії М. Гусєва «Лев Миколайович Толстой. Матеріали до

біографії з 1870 по 1881 рік»

Толстой писав Громеці, що прочитав його третю статтю, яка йому «дуже подобається». Ймовірно, Толстой прочитав або, швидше, «перегорнув» й інші частини етюду Громеки і виніс враження, що

Громека розглядає роман з погляду тодішнього світобачення автора. У бесіді з Г. Русановим, який

відвідав його в серпні 1883 року, Толстой назвав статтю Громеки «чудовою». «Він пояснив те, що

я несвідомо вклав в твір», – говорив Толстой. І ще раз, багато років опісля, Толстой сказав про

статтю Громеки: «Мені було дорого, що людина, співчуваюча мені, могла навіть у „Війні і мирі» й

„Ганні Кареніній» угледіти багато того, про що я говорив і писав згодом».

НЕ ЛИШЕ АНАЛІЗУВАВ,з дослідження Т. Валенд «Петербурзький журнал «Північні нотатки»

В бібліографічному розділі журналу знаходимо дуже схвальний відгук про перевидання книги М.

С. Громеки про Л. М. Толстого і його роман «Ганна Кареніна». Робота Громеки, відзначає

рецензент, написана не «з приводу», бо входить в саму істоту роману і саме критично вивчає цю

істоту.

Наступне зауваження рецензента дуже цікаво тим, що відверто перегукується з формулюваннями

про сенс наукової інтерпретації художнього твору, характерними для герменевтики, котра

відроджується в ті роки: «Громека, зауважує рецензент «Північних нотаток», - не лише аналізував, а й «співчутливим переживанням ніби заново відтворив людей, неначе ставши художником по

відношенню до героїв Толстого, як був художником сам Толстой по відношенню до живих людей, до своїх справжніх прообразів».

При цьому цілком закономірною для рецензента «Північних нотаток» є вказівка на такі недоліки, як проповідницький елемент книги Громеки і випади «проти позитивної думки», «нападки на

раціоналізм». Проте автор критичної замітки охоче готовий «пробачити» авторові ці нападки, бо

Громека, будучи «як всі творчі розуми, ірраціональним в бурхливому витоку творчості», в той же

час «надзвичайно раціональний в його плавній течії».

КАРАСКЕВИЧ-ЮЩЕНКО Стефанія Стефанівна

Письменниця.

З родини матері-одиначки. Вперше з батьком, Коршуном С., зустрілася в 16-річному віці.

Народилася 21 лютого (5 березня) 1863 р. в м. Київ.

Звела рахунки з життям у 1918 р., кинувшись під потяг поблизу м. Жмеринка. Похована на

цвинтарі с. Комарівці Барського району Вінницької області.

Закінчила курську Маріїнську жіночу гімназію (1879), історико-філологічний факультет

петербурзьких Вищих жіночих курсів (1882-1887).

Працювала викладачем приватного училища в с. Івня Обоянського повіту Курської губернії, касиром Товариства пересувних художніх виставок (1885-1889).