Unknown - Именитые самоубийцы

переступити через них і бути нещасним...

...Не блискуча Ганна, не граціозна Кіті, не вони – героїні роману, котрий вирішує проблему

сімейного щастя і горя, а безбарвна на вигляд і нічим для більшості не чарівна Доллі. Доллі

нещасна з чоловіком, але вона має рацію, і її правота робить її щасливою іншим, кращим щастям.

... Навколо цих головних дійових осіб роману обертається величезна безліч друго- і третьорядних

фігур так само точно, як це буває і в дійсному житті... Не рахуючи дітей, на дальших планах стоїть

ні більш ні менш, як 99 осіб з освіченого класу і 67 чоловік з решти суспільних прошарків. І всі ці

півтораста фігур проходять перед нами так, що кожна має свої типові риси, не змішується з

іншими і не порушує враження від осіб першорядних, складаючи для них фон незвичайної

життєвості.

ЖИТТЯ НАДВИЧАЙНО УСКЛАДНИЛОСЯ,з листа М. Громеки О. Корнілову від 29

листопада 1881 р.

Щиро дякую Вам за Вашого доброго листа, Олександре Олександровичу, і щиро прошу Вас не

ображатися, що я так пізно відповідаю. …Різні так звані неприємності. Між іншим, я втратив

будь-яку надію перебратися нинішнього учбового року до Петербурга. Потім було ще багато

інших речей, про які не варто говорити.

…Слава Богу, що у Вас все так добре. Особливо радує те, що Ви вже читаєте п‘ятий том

Соловйова. Чи варто витрачати час на латину?

Не гнівайтесь, голубчику, що цього разу не можу нічого більше написати. Надзвичайно

ускладнилося наше життя. У Варшаві на час Вашого приїзду буду.

ПРИХОДЬТЕ ДО МЕНЕ,з листа Л. Толстого М. Громеці в січні 1883 р.

Москва.

Я знайшов у себе на столі вашу записку і згорток і відразу відкрив згорток і почав читати вашу

статтю («Останні твори гр. Л. М. Толстого» – авт.). Я прочитав передмову і перегорнув інше. Я не

можу сказати, що мені подобається чи я схвалюю те, що я прочитав, як не може сказати людина, що їй подобаються ті її слова, котрі передав перекладач так, що слова раніше не зрозумілі стали

зрозумілими. …Зрозуміло, перекладач додав свого, і в перекладі вийшло занадто добре.

Вам здалося, що я не радий зійтися з Писаренком. Навпаки – зближення – з людьми, котрі

поділяють мої думки і почуття, – для мене надзвичайно велика радість.

Будь ласка, приходьте до мене. І статтю вашу чи прочитайте, чи дайте. Зараз же я відсилаю

згорток, оскільки посланець сказав, що він до мене потрапив помилково.

Ваш Л. Толстой.

ПОВОРОТ ДО ІДЕАЛІЗМУ, з статті Н. Кузьменка «Громека Михайло Степанович»

Хворий, покинутий в глушині, він мало друкувався, і його популярність створилася двома

невеликими книжками про Толстого, які користувалися дуже великим успіхом. Одна з них,

«Критичний етюд з приводу роману «Ганна Кареніна» витримав п'ять видань, інша – «Останні

твори Толстого» – три видання.

Успіх М. Громеки обумовлений тим, що він любовно і вдумливо ставився до творів Л. Толстого в

той час, коли відношення до нього переважної більшості критики було короткозоро прискіпливим.

Михайло Громека зріднився з героями Толстого, як з живими людьми, і його критична робота

перейшла в белетристику: останні розділи книги про Ганну Кареніну викладені у формі опису

поїздки М. Громеки в село до Льовіна і розмов з ним про те, що в романі викликало подив.

За своїх переконаннями М. Громека був одним з перших представників повороту до ідеалізму.

ВИЯВИВСЯ НАЙБЛИЖЧИМ ДО ІСТИНИ,з статті «Що сталося після смерті Г. Кареніної» на

libs.ru

Лише через деякий час роман оцінять гідно. І літературна критика, на відміну від публіцистичної, зможе точно визначити головну думку твору.

Найближчу до істини оцінку роману дав М. С. Громека в критичному етюді «Останні твори графа

Л. М. Толстого». Це – критична стаття велика за об'ємом і загалом вірна за змістом; публікувалася

вона в декількох номерах «Російської думки», а згодом була видана окремою книгою. Саме

Громека почав говорити про те, що оцінка роману критикою журнальною і газетною невірна в

самому своєму корені, і нічого, окрім сум'яття і різноголосся, собою не являє. Автор етюду також

звертає увагу і на сприйняття й роману та критики всім суспільством», яке «читає, і в якому не

було єдиної думки щодо роману».

Громека відмовляє роману в тому, чим саме так гордився його творець – в «художній цілісності, відповідності і єдності». Однак, у той же час правильно вловлює суть критичної полеміки навколо