Гарри Гаррисон: Смертельний світ

Вона здійняла здорову руку і рубонула краєм долоні.

Жорсткий удар впав на Скопів біцепс і його рука з судомою здригнулась відскакуючи від Джейсонового горла.

— Ти що робиш? — зі здивованим переляком закричав він до пораненої дівчини, що впала на нього. Він відштовхнув її, досі стискаючи Джейсона з иншою рукою. Вона не відповіла. Натомість вона знову рубонула, жорстко і правдиво, краєм руки влучаючи Скопові в трахею, перебиваючи її. Він пустив Джейсона і впав на підлогу з позивами до блювоти і задихаючись.

Джейсон спостерігав завершення крізь серпанок, майже без свідомості.

Скоп насилу звівся на ноги, повернув сповнені болю очі до своїх друзів.

— Ти помиляєшся, — сказав Керк. — Не роби цього.

Видобутий пораненим звук був більше тваринним ніж людським. Коли він метнувся по зброю на протилежному боці кімнати арбалети бренькнули арфами смерті.

Коли Бруко підійшов, щоб допомогти Меті ніхто не завадив. Джейсон хапнув повітря легенями, повертаючись до життя. Спостережне скло об’єктива передало сцену усім в місті.

— Дякую, Мето... за розуміння... і за допомогу. — Джейсон був змушений видихнути слова.

— Скоп був неправий і ти мав рацію, Джейсоне, — сказала вона. На секунду її голос затремтів, коли Бруко відламав оперення сталевої стріли пальцями і висмикнув стрілу з її руки. — Я не можу лишатися в місті, тільки люди, що мислять як Скоп спроможні на це. І боюся не зможу піти до лісу... ти бачив як мені пощастило з жалокрилом. Якщо можна я б хотіла з тобою. Я б дуже хотіла.

Говорити було боляче тож Джейсон міг лиш посміхатися, однак вона знала, що він мав на увазі.

Керк подивився в нещасті на тіло мертвої людини. "Він був неправий, проте я знаю як він почувався. Я не можу покинути місто, не зараз. Комусь треба керувати поки відбуваються зміни. Твій корабель гарна ідея, Джейсоне, у тебе не буде нестачі в добровольцях. Хоча сумніваюся, що Бруко полетить з тобою."

— Звісно ж ні, — відрізав Бруко, не відриваючись від накладання пов'язки. — Тут є достатньо роботи просто тут, на Пирі. Тваринне життя, тягне на дослідження, що необхідно здійснити, прецінь, кожен еколог в галактиці хотів би приїхати сюди.

Керк повільно наблизився до екрану з видом на місто. Ніхто не намагався зупинити його. Він оглянув будівлі, дим досі стелився над обводом, а далі простягалась безмежна зелень джунглів.

— Ти змінив все це, Джейсоне, — сказав він. — Зараз цього не помітно, проте Пир вже ніколи не буде таким як до твого приходу. На краще чи на гірше.

— Краще, — прохрипів Джейсон і потер зболілу шию. — Тепер зберіться і закінчте цю війну, щоб люди в це повірили.

Рез повернувся і по миті вагань в простягнув руку Керку. Сивий пирієць і собі відчував ту ж огиду торкнутися корчувальника.

Відтак вони потиснули руки, бо обидва були сильними чоловіками.

КІНЕЦЬ

[1] Звільна, повільно