Гарри Гаррисон - Смертельний світ

* * * * *

Джейсон схопив пістолет, що ковзнув йому майже до ніг. Вони почули звук широко відчинених турбін вантажівок, що пищали їм, коли він підірвав замок. Механізм застогнав і люк просів відчиняючись. Всі вони були всередині шлюзу, перш ніж з'явилась перша вантажівка. Накса залишився з пістолетом утримувати люк, поки вони не захоплять диспетчерську.

Всі піднімалися швидше Джейсона, коли він вказав їм шлях, тож битва скінчилася, коли він дістався туди. Єдиний міський пирієць був схожий на подушечку для голок. Один з техніків розібрався з керуванням гармат і дико палив, самою кількістю вогню відігнав вантажівки від корабля.

— Хтось зв’яжіться з мовцями по радіо і відкличте напад, — сказав Джейсон. Він знайшов екран зв'язку і клацнув його. Обличчя Керка з широко розплющеними очима втупилося на нього з екрану.

— Ти! — сказав Керк, видихаючи слово, як прокляття.

— Так, це я, — відповів Джейсон. Він не дивився розмовляючи, коли водночас його руки були зайняті чимось на панелі керування. — Слухай мене, Керку, і я не сумніваюсь у жодному сказаному слові. Може я й не знаю як літати одним з цих кораблів, однак я знаю як їх підірвати. Чуєш цей звук? — Він клацнув перемикача й віддалене виття насосів слабенько загуділо. — Це головний паливний насос. Якщо я дозволю йому попрацювати — чого я поки не зроблю — то він швидко заповнить камеру приводу чистим пальним. Заллю стільки, що потече кормовими трубами. Тоді що думаєш станеться з вашим єдиним міжпланетником, якщо я натисну кнопку запуску? Я не кажу, що станеться зі мною, бо тобі начхати, однак тобі потрібен цей корабель як саме життя.

Тепер в кабіні якийсь час запанувала тиша, люди, що захопили корабель повернулись до нього обличчям. Голос Керка голосно продирався кімнатою.

— Чого ти хочеш, Джейсоне, що ти намагаєшся зробити? Чому ти привів сюди цих тварин... — його голос тріс і зламався, коли гнів здушив його і вихлюпувався.

— Слідкуй за мовою, Керку, — з нотками м'якої погрози сказав Джейсон. — Ти зараз говориш про єдиних пирійців, що мають космічний корабель. Якщо хочеш, щоб поділились ним з тобою, тобі краще навчитись гарно говорити. Тепер мерщій йди сюди... і прихопи Бруко і Мету. — Джейсон поглянув на розпашіле й опухле обличчя старого і відчув якесь співчуття. — Не роби такий нещасний вигляд ніби це кінець світу. Можливо це буде початок нового. І ще одне, залиш цей канал відкритим, коли підеш. Підключи його до кожного екрану в місті, так щоб кожен міг бачити, що тут відбувається. Переконайся також, що все записується, для відтворення.

Керк почав щось говорити, та передумав, перш ніж почати. Він зник з екрану, та етер не вимкнувся. Передаючи події з контрольної кімнати на все місто.

XXVII.

Битва скінчилася. Вона скінчилася так швидко, що сам факт досі не усвідомлювався. Рез потер рукою блискучий метал панелі керування, аби переконатись у цьому факті на дотик. Инші люди юрмились кабіною, роздивляючись все крізь екрани чи вивчаючи механічну дивизну кімнати.

Джейсон був фізично виснажений, однак не міг дозволити собі її виказати. Він копирсався у медичному спорядженні пілота аж поки знайшов стимулятори. Три маленькі золоті пігулки змили втому з його тіла і він міг знову ясно мислити.

— Слухайте мене, — закричав він. — Битва ще не закінчилась. Вони всіма методами намагатимуться відвоювати цей корабель і ми повинні бути напоготові. Потрібно щоб хтось з техніків вивчив панелі керування і знайшов керування дверними замками. Переконайтесь, що всі зовнішні люки і порти замкнені. За необхідності відправте людей перевірити їх. Увімкніть всі екрани перегляду навсібіч, аби ніхто не зміг наблизитися до корабля. Потрібна охорона в машинному відділі, можна позбавити нас контролю, якщо його захопити. І краще зробити ретельний обшук корабля, кімнату за кімнатою на випадок, якщо хтось замкнений з нами.

Чоловіки тепер отримали якесь завдання і відчули полегшення. Рез розділив їх на групи і розподілив обов’язки. Джейсон залишився за штурвалом, з рукою поруч з вимикачем насоса. Битва ще не скінчилася.

— Під’їжджає вантажівка, — сказав Рез, — їде повільно.

— Мені її підірвати? — запитав чоловік за пультом керування озброєнням.

— Зачекай стріляти, — сказав Джейсон, — поки не побачимо, хто це. Якщо це люди, за якими я послав, пропусти.

Як вантажівка під’їхала повільно, навідник проводив її поглядом. В ній був водій і три пасажири. Джейсон зачекав, поки не впевнився, хто це був.