Гарри Гаррисон - Смертельний світ

— Хто? — Керк скоріше видихнув питання ніж сказав його.

— Очевидно ви самі, — сказав йому Джейсон. — Не ти сам, а всі ваші люди в місті. Можливо вам не подобається ця війна. Однак ви відповідальні за неї і підживлюєте її.

Джейсон був змушений витиснути посмішку коли глянув на їх ошелешені обличчя. Йому було необхідно хутчіш обґрунтувати свої слова до того як навіть його союзники почнуть вважати його божевільним.

* * * * *

— Поясню як так виходить. Я казав, пирійське життя телепатичне і я кажу про все життя. Кожна комаха, рослина і тварина. Свого часу в жорстокій історії цієї планети ці псі мутації стали запорукою виживання. Вони існували, коли инші види вимерли, і врешті-решт впевнений, вони співпрацювали винищуючи останніх недобитків що не мали телепатичних здібностей. Тут співпраця ключове слово. Бо хоч вони змагаються між собою у звичних умовах, вкупі вони працюють проти всього, що загрожує їм як єдиному цілому. Коли природне зрушення чи паводкові хвилі загрожують їм, вони в гармонії рятуються.

— Спрощену форму такої поведінки можна спостерігати на будь-якій планеті, де трапляються лісові пожежі. Однак тут, взаємне виживання було доведене до крайності через жорсткі умови. Можливо, деякі з життєвих форм навіть розвинули здатність до передбачення схожі до людей землетрусників. Таким чином попереджені більші звірі тікали. Дрібніші розвинули насіння, чи нарости чи яйця, які могли б відноситись у безпечне місце вітром або в хутрах тварин, гарантуючи таким чином виживання виду. Я це знаю напевне, бо сам за цим спостерігав коли ми тікали від землетрусу.

— Визнаю, всі твої докази визнаю, — кричав Бруко. — Проте яким вони боком стосуються нас? Отже, тварини тікають всі разом, і як це стосується війни?

— Вони не просто біжать разом, — сказав йому Джейсон. — Вони спільно працюють проти будь-якого стихійного лиха, яке загрожує їм усім. Я впевнений колись екологи захоплюватимуться складними пристосуваннями, що тут відбуваються коли насувається хуртовина, повінь, пожежа чи инші лиха. Хоча зараз нас дійсно обходить лиш одна реакція. Та що спрямована проти містян. Невже ви й досі не збагнули — вас вважають ще одним стихійним лихом!

— Ми ніколи не дізнаємося напевне, як це сталося, хоча у щоденнику знайденому мною є ключ, що датується першими днями перебування людей на цій планеті. Там зазначено, що здається лісова пожежа, пригнала до поселенців нові види. Це зовсім не були нові види, всього лиш старі з новими підходами. Невже ви не можете уявити, як ті захищені надто цивілізовані поселенці діяли зіткнувшись з лісовою пожежею? Звичайно ж вони були в паніці. Якщо поселенці були на шляху полум’я, тварини мабуть кинулися прямо через їхній табір. Їх реакцією, безсумнівно було, пристрелити істот наскочників.

— Коли вони це зробили, то їх було віднесено до переліку стихійних лих. Лиха бувають різні. Двоногих з рушницями легко можна зарахувати до цієї категорії. Пирійські тварини напали, їх перестріляли і почалась війна. Ті, що вижили продовжували наступати і повідомили всі решта форми життя про війну. Радіоактивність планети мабуть спричиняє багато мутацій — і сприятлива мутація, мутація виживання тепер стала смертельною для людини. Ризикну припустити, що телепатія спонукає мутації, деякі зі смертоносніших видів мають надто односторонні пристосування щоб виникнути за ці короткі триста років.

— Поселенці, звісно ж відбивалися підтримуючи незмінним свій статус стихійного лиха. Протягом століть вони вдосконалили свої методи вбивства, не зробивши як ви знаєте ані найменшого добра. Ви містяни, їхні нащадки і спадкоємці цього ненависного спадку. Ви боретеся і поволі зазнаєте поразки. Як ви можете перемогти біологічні резерви планети, що можуть щораз відтворюватись для відбиття довільного нового наступу?

* * * * *

По словах Джейсона запала мовчанка. Керк і Мета стояли зблідлими поступово усвідомлюючи відкрите їм. Бруко бурмотів і перераховував факти на пальцях у пошуку слабких місць логічної послідовності. Четвертий пирійський містянин, Скоп, пропустив повз вуха всі ці дурні слова, яких він не міг чи не хотів зрозуміти, і миттю вбив би Джейсона, якби був хоч найменший шанс на успіх.

Рез порушив мовчанку. Його швидкий розум розібрався в чинниках і впорядкував їх. "Тут одна хибна річ," — сказав він. — "Щодо нас? Ми живемо на поверхні Пиру без обводів і зброї. Чому ж нас не атакують? Ми ж люди, походимо від тих самих людей, що й лахмітники."