Люко Дашвар - #Галябезголови

Гашинський мовчав. Виїдав Черпака лютим поглядом.

— Так я вам сам скажу! Бо справи про вбиства Консуматенка і Бурсака ще можна притримати. І залежно від вашої поведінки дати їм хід чи навпаки закрити. А от справу про смерть Гаваненка вже ніхто не зупинить, якщо ви на це сподіваєтеся! І ніхто вас не захистить! Крім мене, звичайно! Я вас захистити зможу!

— І як?

— Гарантую вам приземлення на м’яку фінансову подушку десь за кордоном, але за це доведеться дещо віддати у рідних краях.

— А якщо я скажу «ні»?

— Сидітимеш до смерті, Гашинський! За три вбивства! Бо тоді справи про смерть Консуматенка і Льоні Бурсака нам точно згодяться! І в результаті ти однаково все віддаси! — відповів Черпак. — І що я тобі тут розказую?! Ти сам знаєш, як це робиться!

— У дупу! Йдіть усі в дупу, покидьки! — заверещав Гашинський. — Не віддам! Виродки! Країна кінчених дебілів! І ви ще хочете в Європу?! А в дупу? В країні — війна, а вони, падли, нормальних людей щемлять!

— Ти гірший війни, Гашинський!

— У дупу! Пішов у дупу, козел!..

Дві події останніх днів мали би підхопити Юлію Володимирівну Жадкіну під білі рученята, всадити верхи на коня-переможця, прикрасити голову короною і тицьнути в руки батіг і пряник, бо підле падло Гашинський втік за кордон, а три аптеки Жадкіних повернулися до колишніх хазяїв. Алілуя?

— Не знаю. Що з того? — Юлія Володимирівна Жадкіна з подивом вдивлялася у власне відображення у дзеркалі, бо і сама хотіла б зрозуміти, чому не радіє. Може, тому що у її житті знову з’явився Андрій Чорнобай, і як Юля не намагалася викинути з голови думки про нього, нічого з того не виходило. Андрій не йшов! А Юлі і виплакатися про те нема кому!

Не могла про свої сердечні справи говорити, чужими пробувала розрадитися, бо шукала аналогій, сподівалася.

— Женю! Кажуть, ти вкрала чоловіка у Галини Чорнобай? — спитала масажистку Лисицю, коли та зайшла до кабінету хазяйки «у дуже серйозній справі».

— Не крала! Я Галі ще на її весіллі призналася, що тащуся від Тьоми. Чесно!

— Що за часи? Хіба немає для описання любові інших слів, крім тащуся ? — гидливо спитала пані Жадкіна.

— Та по цимбалах, як називати, Юліє Володимирівно! Чесно! Мене бісять ярлики: оце любов, а це — не дуже!

— А що ти сама називаєш любов’ю, Женю?

— Кажу ж: не хочу без нього! Можу! Чесно! Але не хочу! І, знаєте, якщо не хочу, то й не буду! Можу собі дозволити! Бо я Єва.

— Єва? Про що ти в біса?

— А що незрозумілого? Сама собі мужчину обрала! Сама його спокусила і завоювала. І тепер мені насра… Вибачте! Тепер мені наплювати на ці дурні правила: що мужчина повинен утримувати жінку, таке інше. Така маячня, аж смішно, їй-богу!

— Так ти, Єво, хочеш сама свого мужчину утримувати?

— А що в цьому протиприродного? Поки мені мужчина потрібен, все робитиму, аби і йому була потрібна тільки я! І гроші для нього зароблятиму, якщо потреба виникне! Не бачу проблем!

— Заздрю я тобі, Єво, — сказала пані Жадкіна.

— Справді? — здивувалася Женя. — А не мали б! Бо ви теж самі собі чоловіка обрали, Юліє Володимирівно. Не з тих ви, які терпляче чекають, доки їх виберуть…

— А я, Женю, не вибирала. Я перебирала. От і догралася, — ляпнула пані Жадкіна і аж розсердилася на себе: нащо ті одкровення, ще й у розмові з нахабною масажисткою?! Те саме, що бісер перед свинями! Змінила тему. — А ти у якій серйозній справі зайшла, бо ми, здається, трохи відволіклися?

— Галя Чорнобай мені дзвонила, — сказала Женя.

— Навіть так? Ви тепер дружите? — їдучо усміхнулася пані Жадкіна.

— Галя мені подзвонила, бо вам не може додзвонитися.

— Про що мені говорити з Галиною Чорнобай? Я викреслила цю людину зі списку своїх життєвих контактів і не збираюсь відповідати на її дзвінки!

— Я так і подумала! Тому сама вам перекажу те, що Галя хотіла.

— А це зайве!

— Та ви послухайте! Хіба таким можна легковажити? Ви, може, хворі на ВІЛ, Юліє Володимирівно! Вам терміново перевіритися треба! Ось що Галя вам сказати хотіла!

Пані Жадкіна завмерла, приголомшено глянула на Женю.

— Спокійно! — сказала масажистка. — У мене і тест при собі є! Я для Тьоми їх кілька купила в аптеці. Один і досі у сумці валяється. Принести?

— Не треба мені ніяких тестів! — прошепотіла хазяйка «Белли» недобре. — З чого ти взагалі взяла, що мені варто на ВІЛ перевірятися?

— У Галі мама на ВІЛ захворіла. Заразилася десь. Може, у «Беллі»! Галя згадала, що ви колись її мамі своїми руками уколи краси робили. І я той випадок пам’ятаю! І ви ж ніколи не перевірялися, Юліє Володимирівно! Увесь персонал раз на півроку обстежується, а ви ж самі — жодного разу! І такі ви останнім часом… Ніби трохи змінилися на лиці…