Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Незабаром група повернулася в Москву і 11 липня 1997 року за вказівкою Марата Васильєва вбила гендиректора фірми «Harley Enterprises» Олександра Байрамова, що займалася постачаннями в Росію сигарет на пільговій основі. Бізнесмен не захотів поділитися прибутком від останньої угоди, що принесла йому 8 млн. доларів. У 1-му Червоногвардійському проїзді одна з машин «вимпеловців» підрізала «Мерседес» Байрамова так, щоб він урізався в інший автомобіль (з убивцями). Коли учасники зіткнення вийшли з машин, Борисов і Шехоян буквально зрешетили Байрамова (у Сукача пістолет заклинило).

Група знову тимчасово виїхала в Чечню. У травні 1998 року вона повернулася в Москву для виконання ще одного замовлення: вбивства гендиректора фірми «Ветер века» Олександра Редько, що числився помічником депутата Держдуми від ЛДПР Олексія Зуєва. 18 червня убивці приїхали до гаражів на вулиці Кравченка і стали чекати жертву. Коли підприємець вивів машину і пішов закривати гараж, Борисов і Сукач відкрили вогонь. Охоронці Редько організували погоню, але наздогнати колишніх спецназівців не змогли. Редько був важко поранений, але вижив.

25 червня 1998 року був убитий голова адміністрації Нефтеюганська Пєтухов. Оперативна інформація, отримана в рамках справи оперативної розробки (ДОР) під промовистою кодовою назвою «Хищники», привела оперативників до висновку, що вбивство було замовлено Сусловим і проведене Лазовським.

23 серпня 1998 року Борисовим і Сукачом за крадіжку в Сукача великої партії наркотиків був убитий член угруповання Лазовського Дмитро Заікін. О першій годині попівночі Сукач вивіз Заікіна на «Волзі» в Марьїно і застрелив прямо в машині. Потім Сукач і Борисов відвезли труп на пустир Верхніх полів, розчленували його лопатою і закопали, а голову викинули в Москву-ріку.

В 1998 році починає роботу спецгрупа Морєва. Історія її створення банальна. Морєв служив у Чечні, в окремому розвідбатальйоні 8-го полку спецназу ВДВ (військова частина 3866). Під Аргуном розвідники напоролися на засідку. В живих залишилися троє. Їх врятували вертольоти. Через кілька днів ці троє відправилися в аул Свободний, розташований поруч. Розвідники відкривали двері будинків і кидали всередину гранати. Аул з п’яти будинків був знищений цілком, разом з жінками, дітьми і старими. Військова прокуратура порушила кримінальну справу. Усім трьом грозив трибунал. Отоді, у квітні 1996 року, у спецвідділі, куди привели Андрія Морєва, його завербував полковник ФСБ. Він запропонував Морєву зробити простий вибір: або сісти, або співробітничати. Морєв вибрав друге й одержав агентурну кличку Ярослав. Звільнившись у запас, Морєв відправився додому, у Ярославль. Два роки про нього не згадували. У 1998 році згадали і викликали в Москву.

В спецгрупі було дванадцять чоловік, усі пройшли Чечню, за усіма числилися прощені в обмін на співробітництво гріхи. Групі повідомили, що її головна задача — ліквідація особливо небезпечних злочинців, кримінальних «авторитетів». Команда працювала не тільки в Росії. Виїжджали у відрядження — в Ірак, Югославію, Україну, Молдавію. На спецзавдання завжди відправлялися групами з двох-трьох чоловік. В Іраці ліквідували колишнього розвідника, чи то зі СВР, чи то з ГРУ.

На Україні ліквідували місцевого бізнесмена на прізвище Тищенко. В Київ група прилетіла літаком. Фотографію Тищенка видали ще в Москві. Там же бойовики одержали інформацію про адресу конспіративної квартири на центральному проспекті в Києві, марку і номер машини жертви. У камері схову залізничного вокзалу з комірки, номер і код якої були дані теж у Москві, узяли сумку зі зброєю. Це була розібрана снайперська гвинтівка СВД. Квартира в Києві була порожньою. Вікнами вона виходила на перехрестя зі світлофором. Тищенко завжди їздив по тому самому маршруті, і його машина часто зупинялася на цьому перехресті. Там його і застрелили – з вікна квартири. Операція зайняла один день.

На ліквідацію звичайно приділялося не більш двох днів, хоча період підготовки міг тривати до року: уточнювалися маршрути руху об’єкта, адреси, знайомства, звички, графік роботи. За два дні до години «Х» найманий убивця одержував інформацію про жертву і приїжджав на все підготовлене, щоб поставити крапку. Так, ярославського «авторитета» по кримінальній кличці Перелом розстріляли з автоматів у центрі міста, коли той під’їхав до свого будинку. Група працювала прицільно, щоб не постраждали сидячі в машині подруги бандитів. Автомати кинули на «точці» разом з посвідченням на ім’я якогось чеченця (ідея направити наслідок по «чеченському сліду» народилася в московських кураторів операції). Остання операція групи по усуненню об’єкта була 2 червня, коли у Воронежі “прибирали” місцевого міліціонера. Група вивела з ладу гальма його машини, і міліціонер на швидкості урізався в спеціально підставлену вантажівку.