Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Перебував він у Владивостокському СИЗО №1, в одиночній камері, що посилено охоронялася . По дорозі на черговий допит назустріч Ларіонову в коридор вивели Євгенія Демьяненко, що провів за ґратами 19 років. Проходячи поруч, Демьяненко вихопив «заточку» і вбив Ларіонова одним ударом.

Помста Ларіонову на цьому не закінчилася. В 1999 році невідомі підірвали квартиру Ларіонова, де знаходилася його дружина, яка не постраждала. Через деякий час найманий вбивця розстріляв адвоката Ларіонова Надію Саміхову. Владивостоком поповзли чутки, що «спецслужби прибирають свідків». Дійсно, прокуратура підозріло довго тягла із судом. Слідство тривало кілька років, обвинувальний висновок був винесений тільки 14 січня 2000 року. Кримінальна справа по угрупованню Ларіонових нараховувала 108 томів. Але на лаві підсудних опинилися всего дев’ять чоловік. Троє вийшли прямо з залу суду, тому що їм зарахували час, проведений під слідством. Інші одержали від 8-и до 15-и років позбавлення волі (зокрема, 15 років одержав Голдберг).

Є підстави припускати, що на ФСБ працювала бригада відомого самарського кримінального «авторитета» Олександра Литвинки (кримінальне псевдо Ніссан). Литвинка жив в Україні. На початку 80-х років приїхав у Самару і незабаром за серію розбійних нападів був засуджений до сімох років. З колонії вийшов «авторитетом», псевдо Ніссан одержав за любов до японських автомобілів. Заручившись підтримкою самарских «авторитетів», таких, як Дмитро Рузляєв (Діма Великий) і Михайло Безфамільний (Біс), Литвинка створив свою «бригаду», кістяк якої склали колишні спортсмени-каратисти, що строго дотримувалися «сухого закону» і беззаперечно підкорялися наказу.

Незабаром Литвинка починає брати участь у війні за контроль над Волзьким автозаводом (ВАЗом). На початку 1996 року в пансіонаті «Дубки» проходить зустріч представників двох самарських злочинних угруповань. Після того як переговори вдало завершилися, четверо невідомих розстріляли тих, що зібралися з «калашніков». Чотири кримінальних «авторитети» й один «злодій в законі» були вбиті. В одному з нападників впізнали Литвинку, якого незабаром заарештували. Через місяць Литвинка з в’язниці був звільнений, обвинувачень пред’явлено йому не було.

З цієї хвилини в кримінальному середовищі Самари вже не сумнівалися в тім, що Литвинка працює на спецслужби. На одній із «злодійських» сходок Литвинку оголосили поза законом. Щоб не бути вбитим, Литвинка виїхав із Самарської області і з’являвся там рідко, в основному для того, щоб зробити чергове замовлене вбивство «авторитета». Напевне, саме він вбив у Самарі в 1998 році Дмитра Рузляева, а в 1999 — «авторитета» Костянтина Беркута.

Вдень 23 вересня 2000 року Олександр Литвинка був вбитий у Москві в районі будинку № 27 по вулиці Крилатські пагорби. Стріляли чотири чоловіки. На місці вбивства співробітниками міліції були виявлені кинуті два пістолети «Макарова» із глушителями, пістолет-кулемет «Кедр» і пістолет «Іж-Байкал». Там же був знайдений пістолет «Макарова», що належав убитому. Злочинці зникли з місця події на білому автомобілі ВАЗ-2107. Хто саме прибрав Литвинку — співробітники ФСБ чи самарські «авторитети», — залишається тільки здогадуватися.

Відома «курганська» бригада Олександра Солоніка (Сашка Македонського), що складалася в основному з колишніх і діючих співробітників російських спецслужб і підрозділів, також курирувалася спецслужбами, зокрема, СБП і ФСБ. «Курганське» угруповання з’явилося в Москві на початку 90-х і було взяте під контроль лідером «орєховського» угруповання Сергієм Тимофєєвим (Сільвестром). Тимофєєв був агентом МБ-ФСК і тісно спілкувався з колишнім офіцером 5-го Управління КДБ СРСР Майоровим, що пізніше очолив одну з охоронних структур у Токо-Банку. Майоров регулярно відвідував начальника Оперативного управління (ОУ) АТЦ ФСБ генерал-лейтенанта Івана Кузьмича Миронова, що був секретарем партійної організації 5-го Управління КДБ СРСР, до чиїх безпосередніх обов’язків тепер входив розшук терористів.

У середині 90-х всередині «орехівського» угруповання намітилися великі зміни: у Тимофєєва з’явився суперник — Сергій Буторін (Ося). У вересні 1994 року Тимофєєв був підірваний у своєму «Мерседесі». Один за одним зникли вірні Тимофєєву люди. Буторін створив власне угруповання, до котрого ввійшли люди з «орехівської», «курганської» і «медведковскої» ОПГ. Серед «чистильників» знаходилися бійці спецназів ГРУ, МВС, ВДВ. В оточенні Буторіна з’явилися діючі співробітники силових відомств, у тому числі один підполковник з контррозвідки (він був обвинувачений потім у ряді тяжких злочинів, але пізніше обвинувачення були зняті).