Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Якби терористи справді використовували аміачну селітру, слідчі РУОЗу не шукали б гексоген на руках Дахкільгова та Саунтієва, а зосередилися б на селітрі. Гексоген на руках заарештованих міліція шукала саме тому, що експертиза в Москві видала слідству офіційний висновок: при підриві будинків використовувався гексоген. Жодні пізніші експертизи не могли бути більш точними, в тому числі повторні експертизи, які проводилися згодом слідчими органами ФСБ та були оприлюднені в березні 2000 року. Навпаки, є всі підстави вважати, що в березні 2000 року, за кілька днів до президентських виборів, ФСБ займалася свідомою дезінформацією.

13 вересня 1999 року Лужковим у Москві було підписано три нормативні документи, що суперечать Конституції та законам РФ. Згідно з першим актом у Москві було оголошено перереєстрацію біженців та переселенців. Другий документ вимагав виселення з столиці людей, які порушили адміністративні правила реєстрації. Третій — припиняв реєстрацію в Москві біженців та переселенців. Того ж дня губернатор Підмосков’я Анатолій Тяжлов підписав розпорядження про затримання осіб, які не мають прописки в Москві чи області. Чеченців, звісно ж, нормативні документи не згадували. Кавказців — так само.

З 15 вересня в Москві почалося спільне патрулювання міліції та військових, а по всій території Росії почали проводити із залученням внутрішніх військ антитерористичну операцію «Вихрь-Антитеррор». Москвичі тоді ще не знали, що хвиля терору в столиці на цьому закінчилася. Прийшла черга провінції. Рано-вранці 16 вересня було здійснено підрив житлового багатоквартирного будинку в Ростовській області, в Волгодонську. Сімнадцять чоловік загинули.

На позачерговому засіданні Ради Федерації, яке проходило в закритому режимі 17 вересня за участі глави уряду та силових міністрів, РФ схвалила пропозиції щодо створення «рад громадянської безпеки» в російських регіонах. Голова РФ Єгор Строєв зазначив, що сенатори мають намір «дати політичну оцінку подіям і запропонувати низку конкретних економічних та соціальних заходів у зоні конфлікту, в тому числі на підтримку мирного населення та армії». Спікер зазначив, що вибух у Волгодонську «посилив налаштованість сенаторів щодо необхідності більш рішучих та жорстких дій для боротьби з тероризмом». Строєв не звинувачував в організації терактів чеченців, але цілком очевидно пов’язував «зону конфлікту» в Дагестані та «боротьбу з тероризмом».

На засіданні з доповіддю виступив голова уряду Росії Володимир Путін. Як «заходи захисту від тероризму» він запропонував встановити «санітарний кордон» по периметру всього російсько-чеченського кордону, а також активізувати авіабомбардування та артилерійські обстріли території Чечні. Отже, Путін оголосив Чеченську республіку відповідальною за теракти та закликав до початку військових дій проти Чечні.

Після закінчення засідання Путін заявив, що члени РФ підтримали дії «найжорсткішого характеру» для врегулювання ситуації на Північному Кавказі, в тому числі й «пропозицію запровадження карантину навколо Чечні». Відповідаючи на запитання журналістів, Путін підкреслив, що превентивні удари по базах бандитів у Чечні «завдавалися й будуть завдаватися», але питання про можливість введення військ на територію Чеченської республіки на засіданні РФ не обговорювалося.

Путін підкреслив, що «бандити мають бути знищені — тут не може бути жодних інших дій». Під бандитами Путін розумів чеченську армію, а не терористів. Інакше кажучи, уряд зупинився на єдиній версії вибухів: чеченській, причому ладен був використовувати вибухи як привід до війни. Керівники північнокавказьких регіонів розуміли, що Росія починає нову війну проти Чеченської республіки. 20 вересня на зустрічі в Інгушетії, в Магасі, А. Масхадова, А. Дзасохова та Р. Аушева президенти Інгушетії та Північної Осетії підтримали ідею Масхадова про необхідність переговорів між Масхадовим та Єльциним. Крім того, Дзасохов та Аушев мали намір організувати зустріч президента Чечні з прем’єр-міністром Путіним в Нальчику або П’ятигорську не пізніше кінця вересня 1999 року. На зустрічі мали бути присутні всі північнокавказькі лідери.

Зрозуміло, що політичні переговори могли запобігти війні та пролити світло на теракти, які відбулися в Росії. Саме тому ФСБ зробила все від неї залежне, щоб зустріч керівників північнокавказьких регіонів не відбулася. До кінця вересня передбачалося підірвати житлові будівлі в Рязані, Тулі, Пскові та Самарі. Як завжди, коли готувався великий теракт, у якому брали участь групи терористів, відбувся витік інформації. «За нашим даними, саме Рязань була вибрана терористами для наступного вибуху. Через Рязанське училище ПДВ», — розповідав глава адміністрації Рязані Маматов. Цим «наступним вибухом» мав бути відвернений увечері 22 вересня вибух на вулиці Новоселів. 23 вересня Зданович повідомив, що ФСБ встановила всіх учасників терактів у Буйнакську, Москві та Волгодонську. «Жодного етнічного чеченця серед них немає». Жодного. Після цього, зрозуміло, було вибачення генерала ФСБ перед чеченським народом та чеченською діаспорою в Росії… Ні, звісно. Після цього Зданович почав із затятістю двієчника шукати «чеченський слід». І треба віддати йому належне, Зданович «чеченський слід» знайшов. Він не заперечував, що після здійснення вибухів терористи, котрі готували свої акції з середини серпня, мали шляхи відходу. Можливо, вони зникли в країнах СНД, але найбільш імовірним є те, що вони, мабуть, пішли до Чечні. Загалом, чеченців бомбили через те, що, на думку Здановича, туди, вірогідно, пішли терористи (серед яких етнічних чеченців не було). Але чому ж тоді не бомбили країни СНД?