Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Ми змушені вибачитися перед читачами за російську мову Сапожкова. Планував Сапожков сказати таке: коли слідчі заарештували Дахкільгова і почали «пред’являти» його жителям будинків, щоб вони встановили, чи це не він закладав мішки з вибухівкою й таймери з детонаторами, жителі, для яких усі кавказці на одне лице, визнали в ньому людину, причетну до терактів. З Дахкільговим «старанно попрацювали» (ми знаємо, що його допитували, били, катували, надягали поліетиленові мішки на голову, душили, проводили внутрікамерну розробку). Але головне — тягнули час. Через три місяці Дахкільгов був вже нікому не потрібен, і за погодженням з генпрокуратурою його відпустили, а справу проти нього закрили.

Отже, Дахкільгов сидів з двох причин. По-перше, натовп упізнав у ньому зловмисника, по-друге, на руках його знайшли гексоген. Проте з вибуховою речовиною в ФСБ не все було благополучно. Незабаром після вибухів у ЗМІ почали з’являтися матеріали про те, що «версія з гексогеном, за твердженням ФСБ, є відволікаючою. Насправді в усіх вибухах терористи використовували іншу вибухову речовину». Західні оглядачі вказували, що уламки будинків у Москві розібрали та вивезли з блискавичною для Росії швидкістю — за три доби. Недовірливим іноземцям здавалося, що коли в Росії працюють настільки ретельно, тоді неодмінно мають заплутувати сліди. «Відволікаючою» версія ФСБ була для громадськості. Терористи добре знали, яку вибухову речовину вони використовували, і приховувати від них компоненти вибухівки не було сенсу.

У якості вибухової речовини під час вересневих вибухів використовувався гексоген, який у Росії виробляли на закритих військових підприємствах. «Гексоген ретельно охороняється, а його використання ретельно контролюється», — підтвердили у вересні 1999 року на російському науково-виробничому підприємстві «Регіон», де працювали з гексогеном. Там були переконані, що “витік” гексогена з так званих номерних оборонних заводів практично неможливий.

Оскільки гексоген терористи використовували у великих кількостях, неважко було встановити, хто саме закупив чи отримав гексоген, тим більше фахівці завжди могли визначити, де саме виготовлена та чи інша партія. Вкрасти десятки тонн гексогена непомітно було неможливо. Тисячі тонн суміші ТГ (тротил-гексоген) зберігалися на військових складах та складах збройових заводів для наступного використання в боєголовках ракет, мінах і торпедах, снарядах. Але гексоген, добутий з готових боєприпасів, мав специфічний вигляд, і в великих кількостях добувати його важко й ризиковано. Наведемо кілька прикладів. 8 жовтня 1999 року одне з інформаційних агентств повідомило, що Головна військова прокуратура порушила справу проти ряду посадових осіб центрального апарату військ протиповітряної оборони (ППО). За повідомленням головного військового прокурора Ю.Дьоміна, використовуючи своє службове становище, шляхом підробки та фальсифікації звітних документів, протягом декількох років високопоставлені військові викрадали запасне майно для різноманітних зенітно-ракетних комплексів, яке потім реалізовували комерційним фірмам та приватним підприємцям. Лише за деякими епізодами злочинної діяльності цієї групи державі було завдано збитків на загальну суму понад два мільйони доларів. Можна легко уявити, які саме «комерційні структури та приватні підприємці» купували крадені запчастини для зенітно-ракетних комплексів. І цілком очевидно, що без участі ФСБ та ГРУ кілька років розкрадати засоби ППО було неможливо.

28 вересня 1999 року працівники Рязанського управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) заарештували начальника майстерні з ремонту автомобільної техніки складу авіаційних засобів ураження 35-річного прапорщика В’ячеслава Корнєва, який служив на військовому аеродромі в Дягілеві, де базувалися бомбардувальники. Під час затримання при ньому було виявлено 11 кг тротилу. Корнєв зізнався, що тротил викрадено з військового складу, і що група співробітників, до якої належав Корнєв, добувала його з фугасних бомб ФАБ-300, що зберігалися на складі під відкритим небом.

Того ж дня військовий суд Рязанського гарнізону оголосив вирок начальнику польового витратного складу Рязанського інституту ПДВ прапорщику А. Ашаріну, що вкрав понад три кілограми тротилу та намагався збути його за три тисячі доларів. Хоча відповідна стаття КК РФ передбачала покарання терміном від 3-х до 7-ми років, військовослужбовця оштрафували на 20 тисяч рублів.