Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

В суботу, аби, залишившись наодинці з собою, подумати над тим, що ж мені робити далі, і прийти до тями, я поїхав на дачу. По дорозі я відчув, що в моєї машини, за якою я завжди старанно доглядав і яка мене ніколи не підводила, раптом відмовили гальма.

Я зрозумів, що мене вирішили прибрати класичним методом, заведеним у нашій організації. І я, точнісінько так, як нас навчали робити в таких ситуаціях, скерував машину в воду, на щастя річка трапилася по дорозі, а сам щасливо вибрався на берег. Потім на попутці дістався Москви і того самого дня через оперативні канали залишив Росію. Зараз я живу за тисячі кілометрів від Батьківщини. З документами в мене все в порядку — тепер я офіційно є громадянином цієї невеликої країни. В мене неросійські ім’я та прізвище, і тут ніхто не здогадується, хто я насправді такий. Я знаю, що ФСБ здатна на все, але сподіваюся, що мої колеги не знайдуть мене тут.

На моїй новій батьківщині я почав власний невеличкий бізнес, гроші в мене є, і тепер я можу спокійно прожити тут до кінця своїх днів. Тоді навіщо ж пишу Вам усе це, ризикуючи засвітитися? (Хоча я й ужив заходів безпеки, відправляючи листа з третьої країни та через треті руки).

[…] Я вже згадував Самару серед інших підготовлених до вибуху міст. Жертвами тоді мали стати мешканці будинку по вулиці Ново-Вокзальна. Хоча не виключаю, що після невдалої спроби вибуху будинку в Рязані наш відділ міг повністю відмовитися від подібних операцій. Але все-таки вважаю своїм обов’язком попередити про неї».

Після публікації листа Кондратьєва в Інтернеті Асоціація ветеранів «Альфи» за кілька днів до президентських виборів виступила зі спростуванням, у якому, зокрема, вказувалося, що відділу К-20 в спецслужбах не існує. Тут треба вказати на історію створення Управління «К».

Ще 1996 року в ФСБ на базі Управління по боротьбі з тероризмом створено так званий Антитерористичний центр (АТЦ), до складу якого входили Оперативне управління (ОУ), що займалося розробкою та розшуком терористів, а також Управління по захисту конституційного ладу (Управління «К»), колишнє 5-те Управління КДБ, яке працювало з політичними та релігійними групами й організаціями, в тому числі з дисидентами. Згодом АТЦ було перетворено (точніше, просто перейменовано) на Департамент по боротьбі з тероризмом та Управління конституційної безпеки (Управління «К»). 28 серпня 1999 року, перед початком «вересневої» хвилі вибухів, відбулося нове перетворення — на департамент із захисту конституційного ладу та по боротьбі з тероризмом.

Численні реорганізації не слід вважати випадковими. Переформовуючи різні «департаменти» та «управління», ФСБ банально ховала сліди. Розібратися в тому, хто за що відповідальний, хто чим керує, хто віддає накази і хто в чиєму підпорядкуванні, — при такій частоті перетворень сторонній людині було неможливо. Спеціально створювалися складні та плутані назви, схожі одна на одну. Все це робилося ще й для того, аби збити зі сліду журналістів. А насправді всі люди залишалися на своїх місцях, і офіцери держбезпеки як сиділи в своїх кабінетах на 7-му та 9-му поверхах Великої Луб’янки, 1, де ще за часів Сталіна працював Судоплатов, так і сидять. Нічого не змінилося. Новий департамент очолив віце-адмірал Герман Олексійович Угрюмов, що помер у своєму робочому кабінеті в Чечні, в Ханкалі, 31 травня 2001 року. Відразу по його смерті з’явилася інформація про те, що Угрюмов наклав на себе руки. Повідомлялося, що о 13.00 до кабінету Угрюмова увійшов чоловік у цивільному. Він залишив кабінет за півгодини, а ще за 15-20 хвилин віце-адмірал застрелився.

Якщо колишнім співробітникам 5-го Управління КДБ була доручена боротьба з тероризмом та захист конституційного ладу демократичної Росії, можна бути впевненим у тому, що Управління «К» нічим, окрім організації терактів та боротьби з демократією, не займалося. Як сказав свого часу Собчак, ідеться про людей, для яких слова «законність» та «демократія» не мають сенсу. «Для них існують лише накази, а закони й права є для них перешкодою». Чи означає це, що, крім таємного відділу «К-20», про який згадує майор Кондратьєв, існували ще принаймні 19 спецгруп?

Дивно, але самі чекісти вважали теракти роботою ФСБ. Журналіст «Московської правди» Ерік Котляр у статті 10 лютого 2000 року розповів про один епізод:

«Торік восени мені довелося зустрітися з працівником суперсекретної служби. […] І ось що він розповів: “Того вечора я приїхав пізно. Вдома нікого не було. Дочка, дружина й теща на дачі. Щойно розбив яєчню на сковорідку, як за вікном пролунав гучний вибух. Склопакети просто влетіли в кімнати з хмарами кіптяви й пилюки! Вибіг на сходи, там сусіди в паніці. Чомусь викликають ліфт. Я їм кричу: «Спускайтеся сходами, ліфт може зірватися!» […] Вибіг надвір, а від середини будинку навпроти майже нічого не залишилося! […] Наступного дня де в чому розібрався й твердо вирішив: сім’ю вивезу з Росії, жити тут небезпечно, а дочка у мене одна!”