— Але ж це чеченці влаштували вибухи в Москві…
— Які там в … чеченці, — рубнув він рукою».
Котляр дійшов висновку, що його приятель щось знає. Вже 10 вересня губернатор Алтайського краю Олександр Суриков заявив, що «вибухи в Москві пов’язані з відголосками з Дагестану», але що люди, зацікавлені в терактах, перебувають у Росії та в Москві. Суриков запропонував зібрати позачергове засідання Ради Федерації для обговорення питання про запровадження в країні надзвичайного стану. У ніч на 13 вересня газета «Московский комсомолец» підготувала до друку статтю під назвою «Таємна версія вибуху», де було зроблено спробу проаналізувати те, що сталося: «Безпосередньо в підготовці теракту чеченські бойовики участі не брали. Судячи з картини вибуху, бомбу закладали фахівці, що пройшли підготовку в російських секретних відомствах. Справа в тому, що всі попередні теракти, котрі, як заведено думати, мають, чеченський слід, здійснювалися за одним і тим самим сценарієм: поблизу будинку вибухав автомобіль з начинкою. Така машина зазвичай паркується перед гаданим об’єктом вибуху всього за кілька годин. Детонатор обладнується годинниковим механізмом. Навіть у разі виявлення пересувної міни в розміновувачів залишаються лічені хвилини, щоб її знешкодити (як це сталося минулої неділі біля будинку військового госпіталю в Буйнакську). […] Така любов до замінованих машин пояснюється дуже просто. Вибухівка сьогодні досить дорога, а терористи за кожен кілограм тротилу чи іншої речовини платять готівкою. І мінування об’єкта хоча б за добу до “години ікс” загрожує провалом — занадто великий ризик того, що бомбу виявлять. […] А картина вибуху на вулиці Гур’янова дозволяє припустити, що його готували люди, які не звикли заощаджувати, — тобто працівники спецслужб. […] Експерти встановили, що основний заряд у будинку на Гур’янова закладено в орендованому приміщенні — магазині на 1-му поверсі. Причому вибухівка потрапила туди задовго до вибуху. Очевидно, злочинці не зважали на витрати — в разі виявлення вибухівки аналогічну акцію просто перенесли б до іншого району столиці. Така тактика подібна до використання конспіративних квартир, що їх так полюбляють спецслужби всього світу. В разі провалу однієї з них операція відбувається в іншому районі. Фахівці, здатні здійснити такий теракт, за часів СРСР служили як у КДБ, так і в 2-му Головному управлінні генштабу (більш відомому як ГРУ)».
Інакше кажучи, «МК» дуже м’яко натякала на те, що за вибухами стоїть ФСБ.
12 вересня в московській міліції пролунав дзвінок. Телефонували мешканці будинку по Каширському шосе, 6/3: «У нас у підвалі щось не в порядку», — повідомили громадяни. Приїхав наряд міліції. Біля входу в підвал їх зустрів, як вони вважали, один з працівників районного експлуатаційного управління (РЕУ) та сказав, що в підвалі все гаразд, там «свої». Міліція поштовхалася біля входу в підвал, всередину не ввійшла й невдовзі поїхала.
Рано-вранці, коли газету «МК» зі статтею «Таємна версія вибуху» розвозили по кіосках Москви, злетів у повітря восьмиповерховий будинок по Каширському шосе, 6/3, той самий, у під’їзді якого чемний «співробітник РЕУ» розмовляв із міліціонерами. По-своєму він мав рацію: в підвалі все виявилося «в порядку» — для здійснення теракту.
Через кілька днів «МК» намагалася розшукати спритного «співробітника РЕУ»: «Я зустрічався з головами управ у районі Каширки, — розповідав кореспондент газети. — Досі не можемо вирахувати, хто з працівників РЕУ прикривав людину, яка тишком-нишком винаймала “в суборенду” приміщення в підвалі будинку № 6. Ніхто не зізнається. Це або технік, або майстер, або начальник дільниці». Не знайшли ані «співробітника», ані тих, хто здавав підвал.
На 14.00 за московським часом 13 вересня з-під уламків підірваного на Каширці будинку було вийнято 119 загиблих та 13 фрагментів тіл. Серед загиблих було 12 дітей. Експерти відразу ж встановили, що характер обох вибухів повністю ідентичний, як і склад вибухівки. Почалися тотальні перевірки будинків, горищ, підвалів. За однією з адрес — на вулиці Борисовські ставки, 16/2 — було виявлено склад вибухівки. Крім гексогенової суміші та 8 кг пластиту, який використовувався як детонатор, там знайшли шість електронних таймерів, виготовлених з портативних будильників «Casio». П’ять із них вже були запрограмовані на певний час. Терористам треба було лише розвезти таймери за адресами та під’єднати їх до детонаторів. Зокрема, було заміновано будинок на Краснодарській вулиці.
Читать дальше