Олег Романчук - Ультиматум

Основне звинувачення РНК РРФСР на адресу Центрально! Ради полягало в тому, що, мовляв, козачим частинам не перешкоджалось повернення на Дон, а більшовицьким військам із Росії пропуск через територію України на південь не давався. Та навіть з елементарних міркувань зрозуміло, що забороняти козакам повертатися з фронту на батьківщину, на Дон, більш ніж протиприродно. До того ж на боці Дону значка військова сила, якої Україна не мала. З іншого боку, в Центральній Раді прекрасно усвідомлювали, що пропуск більшовицьких військ для боротьби з Каледіним неминуче втягує Україну у війну й може призвести до насильницької совєтизації республіки, чого, зрештою, і не приховувала РНК РРФСР.

У "Журналі засідання Генерального Секретаріату від 15/28 грудня 1917" року зафіксовано, що, згідно з повідомленням генерального секретаря Єщенка, "сил для боротьби з більшовизмом у Генерального Секретаріяту немає. Він спирається на залізничників, які зупиняють наступ більшовиків. Щоб підтримати їх, вірно на них спертися, потрібні гроші".

В цьому ж документі читаємо далі:

"П е т л ю р а підтверджує, що становище дуже грізне. Основна причина - брак грошей (...) Треба виділити із складу Генерального Секретаріяту трупу секретарів з особливими уповноваженнями щодо охорони Республіки. Коли нема вільних грошей, треба конфіскувати налічні капітали, де б вони не були.

П о р ш пропонує негайно випустити українські гроші і тимчасово конфіскувати капітали ощадних кас. Коли робітники, військо не одержують грошей, от де крах Республіки...

П е т л ю р а каже, що війська дуже мало...

Ш а п о в а л повідомляє, що в Харкові всіма більшовицькими силами командує барон Розен, німецький офіцер, Антонов тільки ширма. В Харкові більшовики їздять на автомобілях із плакатами "Смерть українцям". 4Треба розірвати цілком з Совітом Народних Комісарів і розпочати рішучу боротьбу з більшовиками. Продовольча справа в сучасний момент - засіб війни...

В и н н и ч е н к о каже, що всі ті засоби, які пропонують генеральні Секретарі - Єщенко і Шаповал - занадто серйозні, щоб їх можна було вжити без крайньої для цього потреби. Раніше треба запитати Совіта Нарід. Комісарів, чи воює він чи ні; тільки тоді можна зважитися на такі рішучі засоби боротьби. Крім того, треба зробити учот військових сил і зброї.

П о р ш каже, що на відповідь Генерального Секретаріяту на ультиматум більшовики організували польовий штаб і почали війну, а ми все ще не знаємо, чи воюємо, чи ні. Козаки з одного боку, а більшовики з другого хотять одрізати Украшу од Донецького басейну. (...) Треба утворити колегію по охороні України, організувати штаб, послати Совіту Нарідних Комісарів ультиматум з вимогою припинити війну. Оповістити людність про дійсний стан річей. Колегія повинна зробити учот сил і зброї, використати "Вільне Козацтво", 5підчинити міліцію. Колегія мусить мати право робити від імени Генерального Секретаріяту, вона може в разі потреб розбирати залізні шляхи.

П о с т а н о в л е н о: Негайно послати Совіту Нарідних Комісарів ультиматум з вимогою припинити війну, відкликати «Совіцькі» війська з України і пропустити на Україну українське військо.

Обрати особливий комітет по обороні України в складі Ген. Секретарів: Порша, Петлюри і Єщенка".

Підстави для тривоги в Центральної Ради були не надумані. Про конкретні наміри РНК РРФСР однозначно мовилось у резолюції, прийнятій на засіданні Ради Народних Комісарів 30 грудня 1917 року (13 січня 1918 року за н. ст.). В ній, зокрема, було сказано: "Основным источником разногласий с Радой являлось то обстоятельство, которое Совет Народных Комиссаров ясно указал в своем первом обращении к Раде с предложением мирных переговоров. Именно в этом обращении было указано, что прямая или косвенная поддержка Радой калединцев является для нас безусловным основанием для военных действий против Рады". Одно слово, привід був знайдений для збройного втручання у внутрішні справи України.

Але того ж дня (30 грудня) стався й інший цікавий факт. У матеріалі "К отчету о I Всеукраинском съезде Советов Р., С. и К. Д." (Летопись революции. - 1928. - № 1. - С.265) читаємо:

"Делегация (РРФСР. - О.Р. ) в Бресте признала законность представительства Ц. Рады, посланного ею для участия в мирных переговорах 30 декабря, т.е. через 20 дней после избрания ЦИКУ (в Харкові. - О.Р. ), когда факт создания на Украине Советской власти (?!) не мог быть неизвестен Совету Нар. Комиссаров. Председатель российской мирной делегации в Бресте заявил, что процесс самоопределения на Украине происходит в свободных демократических условиях, что там всюду работают свободно-избранные Советы и самоуправления, выбранные на основе всеобщего, прямого и тайного избирательного права, а потому Генеральный Секретариат заслуживает признания в качестве законного правительства Украины. Еще позже, уже тогда, когда Затонский был принят в состав СНК Российской Совреспублики в качестве представителя Украинского совправительства, руководящие деятели СНК начали вести переговоры, помимо него, с левыми кругами украинских социалистов насчет внутреннего переворота в Центральной Раде (Знайомий почерк. Чи не правда? - О.Р. ), который должен был передать власть в Ц. Р. в руки мелкобуржуазных украинских левых с переходом последних на сторону б-ков (см. воспоминания Затонского в "Октябрьском сборнике", изд. ГИЗ, 1924 г.).