Джордж Оруэлл - 1984

Твій найгірший ворог, зрозумів він, це твоя власна нервова система. У будь-яку мить напруга всередині тебе була зобов’язана виказати себе у будь-який видимий симптом. Він подумав про чоловіка повз якого пройшов на вулиці кілька тижнів тому; цілком звичайного вигляду чоловік, член Партії, віком від тридцяти п’яти до сорока років, високий та стрункий, з портфелем. Між ними було лише декілька метрів коли лівий бік чоловічого обличчя зненацька скрутило певного роду судомою. Це трапилося знову коли він проходив вже повз нього : це було лише сіпання, дрижак, неначе миттєве клацання затвору фотооб’єктива, але вочевидь звична річ. Він пригадав, що подумав тоді : цей неборак спікся. І що було найжахливіше в цьому це те, що ця дія була цілком ймовірно несвідомою. Найбільш смертельною небезпекою з поміж всього було розмовляти уві сні. Не було жодного способу захистити себе від цього, як йому здавалося.

Він глибоко вдихнув та продовжив писати :

Я пішов за нею у двірну пройму через заднє подвір’я до кухні на цокольному поверсі. Там було ліжко під стіною та лампа на столі,що дуже тьмяно світила. Вона…

Він скреготав зубами. Йому кортіло плюватися. Одночасно з цією жінкою на кухні цокольного поверху він думав і про Катерину, його дружину. Вінстон був одружений – мав би бути одруженим, у будь-якому разі : ймовірно він все ще був одружений, доки він знав що його дружина не померла. Він здавалося знову вдихав важкий та задушливий присмак тієї кухні на цокольному поверсі, присмак що складався з клопів, брудного одягу та мерзенного запаху дешевих парфумів, але тим не менш привабливий, оскільки жодна жінка з Партії ніколи не використовувала парфумів, ба навіть неможливо було собі це навіть уявити. Лише проли використовували парфуми. У його свідомості цей запах був невідривно пов’язаний з розпустою.

Коли він пішов з тією жінкою це був його перший гріх за два роки або близько того. Злягання з повіями,звісно, було суворо заборонено, але це одне з тих правил які ти міг собі дозволити іноді порушити. Це було небезпечно, але це не було питанням життя та смерті. Бути впійманим з повією могло означати п’ять років у таборах примусової праці : не більше, якщо звісно тебе не було залучено до інших злочинів. І це було досить легко, вжити заходів щоб тебе не було впіймано під час злягання. Найзлиденніші квартали кишіли жінками які були готові продавати себе. Деякі навіть готові були продатися за пляшку джину, який проли не звикли пити. За мовчазної згоди Партія навіть була схильна до заохочення проституції, це наче віддушина для тих інстинктів які не могли бути остаточно пригнічені. Проста розпуста не мала великого значення, доки її чинили безрадісно та крадькома і виключно з жінками найбіднішого та найзнехтуванішого штибу. Злочином, що не мав жодного прощення, був проміскуїтет(або ж безладні статеві зв’язки) між членами Партії. Але – це був один з тих злочинів у яких звинувачували під час великих чисток та постійно отримували зізнання у ньому – було дуже важко уявити щоб щось схоже на це дійсно траплялося.

Метою Партії було не лише запобігання формуванню прихильності між чоловіками та жінками, яку згодом неможливо б було контролювати. Насправді, неофіційною метою було усунення цілковито усіх приємних відчуттів зі статевого акту. Не стільки кохання як еротизм був головним ворогом, як всередині шлюбу так і поза ним. Усі шлюби між членами Партії повинні були бути схвалені комітетом спеціально створеним для цієї мети та – одначе цей принцип ніколи не вимовляли вголос – у дозволі завжди відмовляли якщо пара складала враження фізично привабливої та взаємогодящої. Єдиною офіційно визнаною метою шлюбу було народження дітей для потреб Партії. Статеві зносини повинні були виглядати як цілком огидна другорядна дія на зразок клізми. Про це ніколи не говорили прямим текстом, але у опосередкований спосіб це втовкмачувалося у кожного члена Партії ще за раннього дитинства. Для цього навіть було створено цілі організації на зразок Молодшої Ліги Анті-Секс, які палко захищали цілковитий целібат для обох статей. Усіх дітей повинні були породжувати за допомогою штучного запліднення (ШТУЧЗАП – так воно звалося на Новосуржі) та провадити це у публічних установах. Це, як усвідомлював Вінстон, все не сприймалося у повній мірі серйозно, але якимось чином втерлося до загальної ідеології Партії. Партія намагалася вбити статевий інстинкт, або, якщо не могла вбити його, спотворити та забруднити його. Він не знав чому чинили саме так, але це здавалося природнім, що так і має чинитися. І допоки жінки були зацікавлені, зусилля Партії були переважно вдалими.