Unknown - Book.indd

згадую. Згадую як нам було добре разом цієї осені, і якою прекрасною

й теплою була ця осінь, і небо було таке високе-високе. Ми гуляли з

тобою й ти тримав мене за руку, як дитину. І так мені було спокійно

й затишно тоді, я нічого-нічого не боялася, мені просто було добре,

я була щасливою, бігла на побачення з тобою, як старшокласниця, як

стояла перед дзеркалом і розглядала себе, вибирала сукні, аби тільки

тобі сподобатися. Я була такою щасливою!

Той час, я його називаю «нашим», так швидко минув! Я знала, я

вже тоді знала, що все це має колись закінчитися, розуміла, що по-

переду нас нічого не чекає, але мені було настільки добре з тобою, що

я намагалася відганяти від себе ті думки подалі.

Ми гуляли з тобою, безкінечно говорили, кохалися, дивилися на

захід сонця, і ти постійно тримав мене за руку. Я думала, що таке

може бути тільки у фільмах. Але ні, тобі вдалося зробити мене щас-

ливою, подарувати мені найкращі дні в моєму житті. І хоч зараз я

страждаю, воно вартувало того!

Зараз, у пам’ять про ті наші прекрасні дні, я дарую тобі цей ось

кленовий листок. Я підняла його в одну з наших прогулянок, коли ми

були разом. Сьогодні в тебе День народження, тож хай пожовклий

листочок подарує тобі хоч трохи тепла серед зими, тепла і моєї лю-

бові.

Добре, що ти написав, що ми більше не побачимося, добре, що не

тішиш мене ілюзіями й надіями. Я розумію, що тобі треба звідси ті-

кати. Я все розумію, я на твоєму боці, знай. У серпні, коли ти так не-

сподівано з’явився, я не думала, що так швидко зможу покохати тебе.

Спочатку я навіть не вірила, пам’ятаєш, що ти втік із в’язниці?! Аж

надто ти несхожий на злочинця і в’язня. Ні, ні, тільки не подумай, я

знаю, що то був нещасний випадок і у в’язницю ти потрапив майже

випадково, і розумію чому вирішив втекти, десять років за неумис-

не вбивство – це забагато, безкінечно багато, але, навіть попри твою

поголену голову, я ніяк не йняла віри, що ти можеш бути в’язнем.

23

Ти ж такий інтелігентний, вихований, розумний! Ти правильно зро-

бив, що втік, таким, як ти, не треба бути у тюрмі, тобі треба жити,

насолоджуватися життям.. Але й справді, спочатку я не вірила, і не

розуміла, чому ти так дивно поводишся в людних місцях, постійно

озираєшся, вибираєш найвіддаленіші столики в кав’ярнях. Та я вірю

тобі. І люблю тебе.

Ти так дивно зник. Просто взяв і зник. Зовсім. Я ж у перші дні

приходила до тебе додому, стукала. Думала, ти просто мене бачити

не хочеш. А потім до мене на роботу прийшла поліція, вони питалися

звідки я тебе знаю і що я робила біля твоєї квартири, але ти знаєш,

що я нічого їм не розповіла. Вони знайшли твій слід і хочуть впійма-

ти, правда ж? Тому ти тікаєш? Тільки тому?

Дякую тобі ще раз, що ти сказав мені правду. Це мужньо й гарно

з твого боку – сказати, що ми більше ніколи не побачимося. Так мо-

жуть зробити тільки справжні чоловіки. Дякую тобі за це і за те, що

ти був зі мною, за все – дякую.

Ти був найкращою сторінкою мого життя, його наймилозвучні-

шою музикою і я сприймаю тебе, як подарунок долі. Короткий, як

зойк, але прекрасний. Дякую тобі ще раз, я люблю тебе.

І знай – мені зовсім неважливо, що там у тебе з тією твоєю колиш-

ньою. Так, я знаю, що вона вагітна. Вона про це всім розказала і тепер

все містечко про це тільки й говорить. Я так розумію, що вона вагітна

від тебе.

Знаєш, може я трохи й ревную, але більше заздрю. Я б теж хотіла

бути вагітною від тебе. Мати дитину від тебе. Як подарунок, як спо-

гад. Як свідчення того, що все це було насправді: та осінь, ти, твоя

рука, високе й синє небо, листя, яке кружляло в повітрі, падаючи, со-

лодкий запах стиглого винограду... Я б теж хотіла бути вагітною від

тебе.

Де б ти не був, знай і пам’ятай: я люблю тебе, я люблю тебе, я лю-

блю тебе. Я вдячна тобі. І завжди, завжди чекатиму на тебе.

Цілую

Твоя, безмежно твоя Марійка».

Софія Володимирівна на льоту зловила сльозинку, котра, підступ-

но скотившись з ока, вже падала на білосніжний аркуш листа. Ста-

ренька відклала лист, зняла окуляри, поставила їх на стіл і задума-

24

лася. Що робити? Невже варто дзвонити до поліції? Адже так вони

зможуть впіймати злочинця! Він точно прийде сюди, за цим листом!

Боже, що ж робити? Боже, це буде скандал! А Мая мені не вірила!

Тепер всі повірять! Коли з моєю допомогою впіймають зловмисника,

ніхто вже не буде жартувати з моєї старості і хворобливої уяви! Ось