АНДРІЙ ЛЮБКА
К І Л Е Р
З Б І Р К А І С Т О Р І Й
Львів 2012
ББК 84 (4Укр)
Л 93
Андрій Любка
Л 93 Кілер. Збірка історій. — Львів : ЛА «Піраміда»,
2012. — 112 с.
ISBN 978-966-441-257-2
© ЛА «Піраміда», 2012
Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ
ISBN 978-966-441-257-2
Наклад 2000 примірників
3
HOW I SPENT MY SUMMER
Усі твої численні й безкінечні татуювання, яких не було, всі твої
погляди, палаючі й жадібні, всі твої звуки й видихи, вся моя музика в
плеєрі, весь всесвіт у твоїй сумочці – хаотичний, симпатичний, наше
жовте сонце і наші пахучі квіти, всі твої загублені сережки і мої поку-
сані плечі, все, що ми пили – поволі, залпом, усі ці розкидані в готель-
ній ванній кімнаті зубні щітки, палички для вух, якась косметика, вся
ця муть у телевізорі, весь цей краєвид за вікном, цілісінький басейн
води, в яку ти обережно входила, всі твої сукні – картаті, в червоні
квіти, білі й прозорі, босоніжки, запахи, – все це мене збуджувало,
як ніколи.
«Трахни ближнього свого, – казав мені внутрішній голос, – це
смачно і модно». Ти була найближчою, близькою, ближчою, ніж най-
ближча, смачною, модною, водною, мокрою, пахучою, нестерпною,
сонною, музичною, квітучою, моєю, ти співала і я сміявся, ти співала
і я жахався, ти співала і я співав, ти була зранку веселою, в обід ве-
селою, під час сієсти такою ж, жаль, що не пам’ятаю вечорів, бо ти
була вечірньою, пізньою, нічною, передранковою, я був з тобою і мені
було 23.
Ніколи не забуду того літа. Ми рухалися континентом, немов під
іспанську музику, ми їхали автобусом і ти зненацька брала мою руку
й клала собі під сукню, наче сумнівалася чи чую я теж цю музику.
Ти їла морозиво, безмежну кількість морозива, воно в тебе падало й
крапало, ти ставала брудною й липкою, як дитя, я цілував тебе навко-
4
ло губ і злизував морозиво, яке знову крапало, падало на мене, на
мій наплічник, ти сміялася й хотіла цілуватися, я нервово виходив
курити на всіх заправках, старанно мив руки, аби знову залізти тобі
під спідницю, аби ти голосно видихала, аби давала мені злизувати зі
свого язика тале морозиво, а надвечір ми приїжджали в якісь міста,
вривалися до готелю і кохалися вже біля дверей, скидаючи з себе
рештки одягу – мокрі, липкі, голодні, ми кусалися, ми пленталися
в холодний душ, там кохалися, витиралися одним рушником і не
втримувалися, падали на підлогу і кохалися на килимі, ти кричала,
як сурма і я був завжди готовий до бою, воїн, покликаний сурмою,
ми провтикували проплачені вечері, зі сміхом викочувалися з готе-
лю, шукали в місті якісь забігайлівки, їли разом, ти постійно їла з
моєї тарілки, пила мою колу, хотіла кохатися посеред цього незна-
йомого міста, ми шукали ночі і парків, поверталися до готелю над
ранок, п’яні, я починав роздягати тебе ще в ліфті, ти цілувала мене
всюди ще в ліфті, і все тривало, а зранку ми виїздили й їхали далі, і
ти знову їла морозиво, а моя рука була там, там, там.
В якусь із ночей ти встала з ліжка, встала з мене, й пішла до ван-
ної, не розплющуючи очей, аби хоч так втримати мене в собі, цілого
мене в собі, і помилилася, перечепилася, гепнулася головою об сті-
ну, і я не знайшов нічого кращого, ніж розреготатися, і ти била мене
подушкою, а я не міг стримати сміху, а ти все била й била, аж поки
не вирішила вчинити наді мною іншу наругу, і ми кохалися так, як
це роблять дельфіни – напівдоторками, стрімко, повільно, боляче,
ти дряпала мене і цілувала, вигиналася, стискалася, і потім, все ще
ображена за мій сміх, повернулася і так заснула, і я шепотів тобі
такі слова, від яких твоя шкіра світилася, а волосся чорніло, а зран-
ку я купив тобі компас, аби ти більше ніколи не помилялася, аби
завжди знала шлях до мене, і ти повісила його на шию, як намисто,
і він справді показував на мене, аж та його стрілка колола мене, як
моя стрілка проштрикує тебе.
Я казав до тебе на «ти», і мені подобалося артикулювати це «ти»,
вимовляти його з придихом, жорстко, ніжно, кричати його, казати
так по кілька разів поспіль, звертатися так вночі, або зранку, коли
будив тебе, приблизно ось так: ти, ти, титититити, ти-ти-ти-Ти-ТИ-
ТИТИТИ, Ти, Ти, ТИ, ти, ти.
5
Все розкололося в барі на півдні Італії. Не знаю, що зі мною тра-
пилось – я був п’яним і втомленим, накуреним, безмежно ніжним, я
Читать дальше