Andriy - Unknown

Вертаючись того дня зі школи додому, дівчинка напружено міркувала, і коли її врешті осяяла геніальна думка, вона почала її розробляти й вибудовувала свої плани не менш ретельно, ніж герцог Веллінґтонський перед битвою при Ватерлоо. Треба однак зазначити, що ворогом у цьому разі був аж ніяк не Наполеон. Але ви б не знайшли жодної особи в «Кранчем Голлі», готової визнати директорку менш грізним супротивником, ніж той відомий француз. «Потрібно буде виявити неабияку майстерність», подумала собі Лаванда, «та ще й зуміти втримати все в таємниці, щоб залишитися після цієї афери живою».

У глибині Лавандиного садочка був бруднуватий ставок, у якому жила ціла колонія тритонів. Тритони доволі часто живуть у англійських ставках, але звичайні люди їх не завжди бачать, бо тритон — полохлива й потайна істота. Це неймовірно гидка й неприємна тваринка, що чимось нагадує маленького крокодильчика, але з коротшою головою. Тритон цілком нешкідливий, хоч і не здається таким. Він має сантиметрів з п’ятнадцять завдовжки й дуже слизький, з зеленкувато-сірою шкірою зверху й помаранчевим черевцем знизу. Це земноводна істота, що може жити як у воді, так і на березі.

Увечері Лаванда пішла в садочок з рішучим наміром зловити тритона. Ці тваринки швидко рухаються і їх нелегко впіймати. Дівчинка довго лежала на березі, терпляче чекаючи, аж поки побачила величезну почвару. Тоді, використавши свій шкільний капелюшок як сачок, кинулась і вловила тритона. Лаванда заздалегідь вимостила пенал водоростями зі ставка, але виявила, що витягти тритона з капелюшка, щоб перекласти в пенал, досить непросто. Той звивався й вигинався, наче живе срібло, до того ж ледве влазив у пенал. Коли вона його нарешті запхнула, треба було ще простежити, щоб ненароком не прищемити йому накривкою хвоста. Сусідський хлопець Руперт Ентвістл казав їй, що відірваний тритонів хвіст залишається живим, і з нього виростає новий тритон, до того ж удесятеро більший за свого попередника. Він може вирости завбільшки як алігатор. Лаванда не зовсім у це повірила, та все ж таки вирішила за краще не ризикувати.

Врешті-решт вона засунула накривку пенала на місце — і тепер тритон належав їй. Трохи подумавши, дівчинка ледь-ледь відсунула накривку, щоб істота мала чим дихати.

На другий день Лаванда у своєму ранці пронесла цю секретну зброю в школу. Тремтіла від хвилювання. Їй хотілось поділитися з Матильдою планом битви. Хотілося розповісти про це всьому класові. Та врешті-решт вона вирішила нікому не казати. Так було ліпше, бо тоді ніхто, навіть під тортурами, не назве її зловмисницею.

Настала обідня перерва. Сьогодні обід складався з ковбасок та вареного горошку, улюбленої Лавандиної страви, але вона не могла нічого їсти.

— З тобою все гаразд, Лавандо? — запитала міс Гані зі свого місця за столом.

— Я дуже добре поснідала, — відповіла Лаванда, — і просто не можу їсти.

Відразу ж по обіді вона метнулася на кухню й взяла один із знаменитих глечиків пані Транчбул. Це була велика пузата посудина з синьої глазурованої кераміки. Лаванда наповнила її до половини водою, віднесла разом зі склянкою в клас і поставила на вчительський стіл. Клас ще й досі був порожній. Лаванда блискавично вийняла з ранця пенал і трошки відсунула накривку. Тритон лежав і не ворушився. Дуже обережно дівчинка піднесла пенал до горла глечика, відсунула накривку зовсім і вкинула тритона. Той шубовснув у воду, кілька секунд люто там крутився, а тоді вгамувався. Щоб тритон почувався як удома, Лаванда підкинула йому з пенала рештки ставкових водоростей.

Справу зроблено. Усе готове. Лаванда поклала у вогкий пенал олівці й поставила його на парту. Потім вийшла надвір і приєдналася до інших дітей на майданчику, аж поки задзвонив дзвінок на урок.

Рівно о другій всі були в класі. Міс Гані теж. Вона відзначила, що глечик з водою і склянка стояли на належному місці. Тоді відійшла вглиб класу й сіла там. Усі чекали. І тут у двері ввірвалася велетенська туша директорки у підперезаному балахоні та зелених бриджах і прогупала важкими кроками до стола.