Andriy - Unknown

Хлопець їв дедалі повільніше. У цьому не було жодного сумніву. Але він і далі запихав собі в рота кусні з упертою рішучістю бігуна на довгі дистанції, що вже вийшов на фінішну пряму і знає, що мусить рухатися далі. Коли він проковтнув останній шматок, глядацька аудиторія вибухла захопленим ревом, а діти почали застрибувати на стільці, репетувати, плескати в долоні й вигукувати:

— Молодець, Брюсику! Так тримати, Брюсику! Брюсику, ти виграв золоту медаль!

Пані Транчбул незрушно стояла на сцені. Її кобиляче лице мало колір розплавленої лави, а очі світилися люттю. Вона вирячилася на Брюса Боґтроттера, що сидів на стільці, як велетенська розбухла гусінь, у коматозному стані, пересичений, не здатний рухатися чи говорити. Його чоло рясно вкрилося потом, але на обличчі сяяла переможна усмішка.

Пані Транчбул зненацька кинулась до нього і схопила великий порожній порцеляновий таріль, на якому лежав торт. Підняла його високо вгору і з усієї сили хряснула ним нещасного Брюса Боґтроттера по голові, аж друзки розлетілися по всій сцені.

Хлопець був настільки переповнений тортом, що нагадував мішок з мокрим цементом, тож йому не можна було завдати шкоди навіть ковальським молотом. Він просто труснув кілька разів головою й далі усміхався.

— А щоб ти здох! — заверещала Транчбул і кинулася геть зі сцени разом з куховаркою.

Посеред першого тижня першого Матильдиного навчального року міс Гані повідомила класу:

— Я маю для вас важливу новину, тож слухайте уважно. І ти, Матильдо. Відклади на хвилинку книгу й зверни на це увагу.

Маленькі напружені обличчя дивилися на неї й слухали.

— Пані директорка має звичку, — сказала міс Гані, — щотижня проводити в кожному класі по одному уроку. Вона це робить у всіх класах, призначаючи відповідний день і годину. У нас це завжди припадає на другу годину дня в четвер, одразу по обіді. Отже, завтра о другій годині пані Транчбул замінить мене на уроці. Звичайно, я теж тут буду, але тільки як мовчазний спостерігач. Усе зрозуміло?

— Так, міс Гані, — защебетали хором учні.

— Повинна вас усіх попередити, — додала міс Гані. — Пані директорка надзвичайно сувора й вимоглива. Подбайте про чистий одяг, чисте обличчя й чисті руки. Говоріть тільки тоді, як до вас звертаються. Якщо вона вас щось запитає, негайно вставайте з місця й аж тоді можете відповідати. Не сперечайтеся з нею. Не грубіяньте. Не намагайтеся жартувати. Бо вона тоді може розлютитися, а коли пані директорка лютує, то краще не потрапляти їй під гарячу руку.

— Ми це добре знаємо, — пробурмотіла Лаванда.

— Я впевнена, — вела далі міс Гані, — що вона перевірятиме те, що ви вивчали цього тижня, тобто таблицю множення другого рівня. Тому я наполегливо раджу вам: як прийдете додому, ще раз старанно її повторіть. Нехай мати чи батько добре вас перевірять.

— А що вона ще перевірятиме? — поцікавився хтось.

— Правопис, — відповіла міс Гані. — Спробуйте пригадати все, що вивчили за ці кілька днів. І ще одне. Коли заходить пані директорка, отут, на столі, завжди повинен стояти глечик з водою і склянка. Без цього вона ніколи не проводить урок. Хто хоче взяти на себе відповідальність, щоб усе це тут було?

— Я, — миттю озвалася Лаванда.

— Дуже добре, Лавандо, — похвалила її міс Гані. — Твоє завдання — піти на кухню, взяти там глечик, набрати води й поставити на стіл разом з чистою склянкою перед самісіньким початком уроку.

— А що, як на кухні не буде глечика? — спитала Лаванда.

— На кухні є з десяток глечиків та склянок для пані директорки, — запевнила її міс Гані. — Уся школа там бере.

— Я не забуду, — сказала Лаванда. — Обіцяю не забути.

У Лавандиній голові вже прокручувалися різні схеми та можливості, що їх відкривав перед нею новий обов’язок, пов’язаний з глечиком та водою. Їй хотілося вчинити щось героїчне. Старшокласниця Гортензія викликала в неї несамовите захоплення своїми зухвалими вчинками. Лаванда захоплювалася й Матильдою, котра розповіла їй по секрету про авантюру з папугою, яку вона провернула вдома, та ще про те, як вона вдало підмінила татів лосьйон для волосся — і в результаті тато перефарбувався на блондина. Тепер настала її черга вчинити щось геройське — якщо пощастить вигадати якийсь блискучий план.