Andriy - Unknown

— Анітрохи, — відповіла мати. — Мені не подобаються занадто начитані дівчата. Дівчина має дбати про зовнішність і про те, щоб згодом знайти собі доброго чоловіка. Бути гарною важливіше, ніж читати, міс Ганкі...

— Моє прізвище Гані, — виправила її міс Гані.

— Ось погляньте на мене, — сказала місіс Вормвуд. — А тоді подивіться на себе. Для вас головне читати. Для мене — бути гарною.

Міс Гані подивилася на цю незугарну дебелу тушу з самовдоволеною масною пикою, що сиділа в глибині кімнати.

— Що ви сказали? — перепитала вона.

— Сказала, що для вас головне — читати, а для мене — бути гарною, — повторила місіс Вормвуд. — І хто в результаті виграв? Звичайно, я. Я ось сиджу собі гарненько в затишному будиночку з успішним бізнесменом, а ви гаруєте, як невільниця, навчаючи капосних дітлахів абетки.

— Щира правда, солодка сливонько, — підтримав її містер Вормвуд, дивлячись на жінку таким слізливо-дурнуватим поглядом, від якого знудило б і кота.

Міс Гані вирішила, що треба тримати себе в руках, якщо хоче бодай чогось добитися від цих людей.

— Я ще не все вам сказала, — мовила вона. — Матильда, наскільки я можу судити на такому ранньому етапі, володіє геніальним математичним хистом. Вона блискавично перемножує в голові складні цифри.

— Кому це треба, якщо можна купити калькулятор? — знизав плечима містер Вормвуд.

— Дівчата здобувають чоловіків не завдяки розуму, — втрутилася місіс Вормвуд. — Взяти, наприклад, цю кінозірку, — додала вона, показуючи на німотний телеекран, де актор з поораним зморшками лицем обіймав під місячним сяйвом пишну жінку. — Може, ви думаєте, що вона його спокусила таблицею множення? Навряд. А тепер він на ній ожениться, ось побачите, і житиме в маєтку з купою покоївок та дворецьким.

Міс Гані не вірила власним вухам. Вона чула, що подібні батьки трапляються, і що їхні діти стають злочинцями й покидьками, та все одно була шокована, зустрівшись з такою парочкою віч-на-віч.

— Матильдина біда в тому, — вдалася вона до ще однієї спроби, — що вона страшенно всіх випереджає, й тому варто було б замислитися про якісь додаткові приватні уроки. Я цілком серйозно вірю, що за два-три роки належного вишколу її можна підготувати до університетського рівня.

— Університетського? — крикнув містер Вормвуд, аж підскочивши в кріслі. — Та кому, заради Бога, потрібен той університет! Та там навчають тільки поганого!

— Це неправда, — заперечила міс Гані. — Якби у вас зараз стався сердечний напад і довелось би викликати лікаря, то цей лікар мав би університетський диплом. Якби вас судили за те, що ви продали комусь машину-руїну, то ви мусили б наймати адвоката, який теж закінчив університет. Не варто зневажати розумних людей, містере Вормвуд. Але я бачу, що згоди ми не дійдемо. Вибачте, що я отак до вас увірвалася.

Міс Гані встала з крісла й пішла до виходу. Містер Вормвуд провів її до дверей і сказав:

— Дякую, що приходили, міс Говкс, чи як там, міс Гарріс?

— Не те й не те, — відповіла міс Гані, — але яка різниця.

І вона пішла геть.

Приємне було в Матильді те, що якби ви зустріли її випадково і порозмовляли з нею, то подумали б, що це цілком нормальне п’ятирічне дитя. Зовні вона не виявляла жодних ознак геніальності й ніколи не вдавалася до позерства. «Яка ж це розсудлива й спокійна дівчинка», подумали б ви. І якби ви, скажімо, не завели з нею випадково бесіду про літературу чи про математику, то так би й не здогадалися про справжній рівень її розумових здібностей.

Саме тому Матильді легко було приятелювати з іншими дітьми. Усім учням з її класу вона подобалася. Вони, звичайно, знали, що вона «кмітлива», бо ж чули, як її розпитувала міс Гані на першому уроці. І ще вони знали, що на уроках їй дозволяється сидіти тихенько з якоюсь книжкою, не звертаючи уваги на вчительку. Та в цьому віці діти не дуже дошукуються причин. Їм цілком вистачає власного клопоту, вони не дуже переймаються тим, що роблять інші й чому.

Серед нових Матильдиних подруг була дівчинка Лаванда. З першого ж дня в школі вони почали на коротких ранкових та годинних обідніх перервах ходити скрізь удвох. Лаванда була дрібненька як на свій вік, худенька німфочка з темно-карими очима та чорнявим волоссям, підстриженим на лобі гривкою. Матильді вона сподобалася за відважність та серйозність. І їй Матильда сподобалася за ті ж самі риси.