Andriy - Unknown

— Залишімо на якийсь час цифри, — сказала вона, вдаючи, що звертається до всього класу, — й побачимо, чи хтось уже навчився читати слова по буквах.

Угору злетіли три руки. Вони належали Лаванді, хлопчикові на ім’я Найджел та Матильді.

— Найджеле, як пишеться слово «кіт»? Найджел сказав. Міс Гані вирішила тепер запитати те, про що зазвичай і не мріяла питати в класі на першому ж уроці.

— Мені цікаво, — запитала вона, — чи хтось із вас трьох, хто знає, з яких літер складається слово «кіт», навчився вже читати цілі рядочки слів, поєднаних у речення?

— Я навчився, — відповів Найджел.

— І я, — додала Лаванда.

Міс Гані підійшла до дошки й написала білою крейдою речення: «Я вже починаю вчитися, як читати довгі речення». Вона навмисне зробила речення складним — знала, що дуже-дуже мало п’ятирічних дітей могли б його подужати.

— Найджеле, чи ти можеш сказати, що там написано? — запитала вона.

— Мені важко, — зізнався Найджел.

— Лаванда?

— Перше слово тут «Я», — відповіла Лаванда.

— Хтось може прочитати ціле речення? — поцікавилася міс Гані, впевнена, що відповідь «так» прозвучить з уст Матильди.

— Так, — відповіла Матильда.

— Ану давай, — попросила міс Гані. Матильда без жодної запинки прочитала ре-

чення.

— Це дуже добре, — сказала міс Гані, ледве стримуючи хвилювання. — І багато ти вмієш прочитати, Матильдо?

— Мабуть, можу прочитати майже все, міс Гані, — відповіла Матильда, — та, на жаль, не завжди все розумію.

Міс Гані встала й швидко вийшла з класу, але за тридцять секунд повернулася з товстелезною книжкою. Розкрила її навмання й поклала на Матильдину парту.

— Це книжка гумористичних віршиків, — пояснила вона. — Спробуй прочитати нам уголос.

Легко, без пауз і в доброму темпі, Матильда прочитала:

Обідав гурман у містечку Кру,

Знайшов у супі мишку малу.

А кельнер на те:

«Ну чого кричите?

Втече бідна мишка в нору.

Декого з дітей розсмішили ці кумедні рими й вони зареготали. Міс Гані запитала:

— Матильдо, а ти знаєш, хто такий гурман?

— Той, хто ласий до вишуканої їжі, — відповіла Матильда.

— Правильно, — підтвердила міс Гані. — А чи не знаєш ти часом, як називаються такі віршики?

— Вони називаються лімерики, — пояснила Матильда. — Цей був симпатичний. Такий смішний.

— Він досить відомий, — сказала міс Гані, забираючи книжку й повертаючись до свого стола. — Дуже важко написати дотепний лімерик, — додала вона. — Вони начебто простенькі, але насправді зовсім не такі.

— Я знаю, — погодилася Матильда. — Я кілька разів пробувала, але в мене нічого доброго не виходило.

— Ти пробувала писати лімерики? Справді? — ще більше здивувалася міс Гані. — Матильдо, я дуже хотіла б почути якийсь лімерик, що ти написала. Чи можеш для нас щось пригадати?

— Та, власне, — завагалася Матильда, — я намагалася скласти один про вас, міс Гані, поки ми тут сиділи.

— Про мене?! — вигукнула міс Гані. — То ми обов’язково повинні його почути!

— Міс Гані, мені не хотілося б його декламувати.

— Будь ласка, прочитай нам, — попросила міс Гані. — Я обіцяю, що не ображуся.

— Боюся, що образитесь, міс Гані, бо я задля рими використала ваше ім’я, тому й не хочу декламувати.

— А як ти знаєш моє ім’я? — здивувалася міс Гані.

— Перед тим, як ми зайшли, я чула, як інша вчителька до вас зверталася, — пояснила Матильда. — Вона назвала вас Дженні.

— Я обов’язково мушу почути цей лімерик, — наполягала міс Гані, сяйнувши усмішкою, що бувало дуже зрідка. — Встань і продекламуй.

Матильда неохоче встала й дуже повільно й боязко продекламувала свій лімерик:

Ми всі задаємо щоденні

питання про вчительку Дженні:

«Чому це у неї лице, мов у феї,

казкове?» Дива незбагненні!

Бліде привабливе обличчя міс Гані вкрилося густим яскравим рум’янцем. А тоді вона ще раз усміхнулася. Тепер її усмішка була значно ширша й відверто задоволена.

— Що ж, Матильдо, дякую, — сказала вона не приховуючи усмішки. — Хоч це й неправда, але лімерик дуже добрий. Господи, треба його запам’ятати.

З третьої парти донісся Лавандин голос:

— Гарно. Мені сподобалося.

— І це все правда, — додав хлопчина на ім’я Руперт.

— Звичайно, правда, — погодився Найджел.

І ось уже увесь клас почав пройматися теплом до міс Гані, хоч досі вона майже ні на кого, крім Матильди, ще не звертала уваги.