Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

целярист отримав пропозицію від пристава містечка

сунула до дверей нетвердою ходою.

Фастів, царство йому небесне, Миколи Сироп’ятка,

І була підхоплена під руки своїм вірним почтом, що

стати його помічником. Надто грамотним і допитли-

не припиняв вити в коридорі.

вим виявився.

Анастасія й Ольга вийшли слідом.

Три вбивства розкрив пан Сироп’ятко протягом та-

У них під ногами весело крутився звільнений Тобі…

кого часу, що навіть столичні колеги позаздрили.

Муся і Олексій залишилися самі.

І ані пари з вуст не зронив, що завдячує в цьому

— Те-е-ек-с… Цікавий у нас портрет пана посла ви-

успіхові жовторотому канцеляристові, котрий ті роз-

мальовується, — сказав Крапка, подумавши про те,

слідування і провів. Проте посаду запропонував і на-

що міг би додати до повної картини і свій штрих.

віть дозволив екстерном скласти іспити за повний

Але кому розповісти?

курс гімназії!

Кому вилити давній біль?

Офіційна освіта — то справа потрібна.

Невже цій «рибоньці», що дивиться на нього зне-

Але юний сищик пішов набагато далі за свого началь-

важливими очима?

ника. Вивчив англійську і французьку, аби начитатися

Не дочекається!

родоначальників розшукової науки в оригіналі, і з го-

ловою поринув у всі тонкощі новітньої криміналістики.

…А якби, з ласки Крапчиної, дочекалася рибонька на

Наштовхнувся і на трактати пана Рудого, тодішньо-

відверту розмову, могла б почути таке.

го начальника київського розшукового відділення,

130

131

великого поборника дактилоскопії та службового со-

А почалося усе з такого собі «чоловічка», зовсім не-

баківництва.

показного, проте полум’яного патріота, що мав неве-

Його інструкцію чинам розшукової поліції щодо

лику, але вірну посаду в німецькій амбасаді посла

експертно-криміналіс тичної служби вивчив напам’ять

Вільгельма фон Айзена.

і з усім нахабством молодості поїхав на прийом —

Потрапив тому клерку на очі дивний документик,

знайомитись.

що свідчив про неправомірну діяльність патрона.

Познайомився, на подив, просто: зайшов за адре-

Приніс його Олексію Крапці, що вже мав добру репу-

сою, де кумир мешкав, та з порогу про антропометрію

тацію і навіть опублікував пару статей про світовий шпіо-

все, що знав, так і видав.

наж і необхідність приділити більшу увагу спецслужбам.

— А як щодо чаю поганяти? — запитав вельми-

Статейки, власне, пройшли поза увагою високого

шановний Георгій Михайлович, оглядаючи потерті

начальства.

мешти провінційного візитера. — З медом та ци-

Проте «чоловічок» їх опанував и прийшов саме до

тринкою?

молодого сищика.

…І так вони чаїв у той вечір наганялися за друж-

І почав Олексій Богданович рити, так би мовити,

ньою бесідою, що наступного місяця став двадця-

у приватному порядку.

тип’ятирічний п. О. Б. Крапка помічником обер-по-

І таки дещо нарив.

ліцмейстера київського департаменту.

Зібрав теку і пішов з нею до начальства — допо-

Благословив його Сироп’ятко і вмер наступного

відь робити.

дня — чи то від віку, адже мав поважні роки, чи то

Похвалили.

не витримав такої вдачі жовторотого помічника, ко-

Дали день на те, аби весілля відгуляв.

лишнього канцеляриста.

І пообіцяли включити в таємну роботу, набагато ви-

Через рік вірної поліцейської служби пан Крапка

щу за діяльність звичайного сищика.

отримав подяку «за видатну поліцейську діяльність»

Про весілля що ж сказати?

від київського повітового справника і 85 рублів пре-

Весілля — свято.

мії, котра пішла на… оплату весілля і дві мебльова-

Справа почекає.

ні кімнати в будинку пана Якименка, що вікнами на

Дніпро і кручі дивилися.

Певно, про весілля тобі, рибонько, було б цікавіше

Але і це ще не все!

послухати.

Адже йшов Олексій Крапка сходинками кар’єри

нестримними семиверстовими кроками. Власне, про

…Ольга Сироп’ятко, донька колишнього Крапчиного

кар’єру дбав не дуже, проте, крім розслідувань по-

начальника, давно на Олексія оком накинула.

бутових злочинів, зацікавився темою антидержав-