Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

126

127

Та так, що за перегородкою, де її пані займалася

Муся ж мужньо пішла на грозову хмару, котра роз-

тією ж справою, запала тиша.

повсюджувала грім і блискавки, всадовила на стілець.

Муся дала Ользі склянку, змусила випити і поква-

І доки Олексій Крапка змагався з нападом зубно-

пила продовжувати.

го болю і спокусою сполоснути гортань живильною

— Вина наливав… До гріха схиляв, окаянний.

рідиною, що пропікала його праву нагрудну кишеню, Потім тицьнув сто червінців — і за двері випхав!

Лизавета Павлівна була на середині своєї історії.

Мовляв, змовчиш — стільки ж щомісяця отримува-

— …Доньку мою, царство їй небесне, збезчестив,

тимеш.

біс клятий! Обіцяв одружитися. Ми вже й посаг зібра-

Ольга обтерла обличчя хусткою і закінчила свою

ли — дві мануфактури в Пирятині та без малого мільйон

промову так:

на додачу. Чого не зробиш для щастя єдиної дитини…

— А мені що?.. Узяла. Оскільки хочу я свою швей-

Лизавета Павлівна завила і голосно просурмила

ну майстерню відкрити — зайвою копійкою не по-

носом у край своєї квітчастої хустки.

гребую. Прости, Господи… Але я його не вбивала!!!

Княжна Анастасія і служниця Ольга вийшли з-за

Не мій це гріх!!!

перегородки і, забувши про свої носовички, у чотири

Крикнула так голосно, що з-за перегородки, мов

розширених ока дивилися на нову фігурантку цієї не-

крук, вилетіла Лизавета Павлівна Копито, удова куп-

сподіваної драми.

ця третьої гільдії.

— …а він лише понасміхався. Гроші взяв, обіцяв

Вилетіла, підперла руки в боки і вигукнула так, що

на них палац родинний у своїй германщині побудува-

на столі склянки дзенькнули:

ти. Поїхав до весілля готуватися. І як у воду канув. До-

— Це я!!! Я його, покидька, порішила!!!

нечка моя після того рученята на себе й наклала!

Батько з горя запив та так, що одну з мануфактурок

* * *

пропив до останньої нитки, а потім і сам віддав богу

На палубі шансоньє заспівав «Очі чорні»…

душу. Поклялася я тоді: знайду — порішу диявола ока-

Циганський хор відповів мелодійним багатого-

янного! Вистежувала два роки. Тільки тепер натрапи-

лоссям…

ла! Пішла до нього. Увійшла, а він, вовкулака, лежить

п’яний, носом у подушку. Навіть мешти не скинув! Ну,

* * *

тут я його, тепленького, і…

— Я! Я!!! — продовжувала викрикувати Лизавета

Лизавета Павлівна задоволено перехрестилася

Павлівна.

і з викликом глянула на Мусю і Олексія:

Олексій щосили тер скроні, намагаючись зрозумі-

— Я, я його вбила! І царства небесного йому не

ти, чи варто йому залишатися в цьому жіночому цар-

сягнути!

стві, в якому панують такі шекспірівські пристрасті,

— Мушу вас засмутити, — сказала Муся, — ви йо-

чи краще кинути їх на Мусю.

го не вбили…

128

129

* * *

— Тобто?.. — закліпала очима Лізавета.

— Коли ви встромили йому ножа в спину, — всту-

…Стрімка кар’єра Олексія Богдановича Крапки май-

пив до розмови Олексій, — він уже мертвий був.

же нікого не здивувала в його рідному селі Тупчиві,

— І ви це помітили? — радісно звернулася до ньо-

що в Чернігівській губернії.

го Муся.

Хіба що викликала заздрість колишніх однокашни-

— Звісно: кров довкола ножа не розтеклася!

ків по церковно-парафіяльній школі і співчуття тих

Усі три жінки дивилися на них з острахом.

старших, хто шкодував, що сімейство Крапок — бать-

— Що тепер із нами буде? — запитала княжна.

ко й мати — пішли у кращий світ раніше, ніж їхній син

— А тепер — ідіть собі, відпочивайте, розважай-

«вибився в люди».

тесь, — сказав Олексій. — І попрошу про нашу роз-

А він таки вибився!

мову нікому не говорити. Ну і… — він поглянув на

Після закінчення школи одразу, мов у яблучко, по-

Мусю, — що там іще кажуть у таких випадках?..

трапив на «чисту роботу» — помічником писаря. А за

— Вибачаються… — підказала та.

рік і сам став писарем та навіть діловодом у волосно-

— Точно! — зрадів Крапка. — Отже, прийміть ви-

му правлінні Київської губернії.

бачення за тимчасові незручності.

Не сягнувши і двадцяти двох років, старанний кан-

Лизавета Павлівна важко підвелася зі стільця, по-