Хосе Стівенс - Приборкай своїх драконів. Як перетворити недоліки на переваги

Дракони перебувають поряд із нами цілу вічність. З казок, міфів та власного досвіду ми дізнаємося про те, що кожен із нас є відповідальним за власні зміни та просвітлення. Ми можемо щось зробити із власними драконами, але безсилі, коли йдеться про драконів інших людей. Водночас нам до снаги підтримати того, хто докладає всіх зусиль, аби стати вільним.

По-друге, я хочу чітко розмежувати поняття драконів (наших недоліків) та нас самих, адже жоден із нас не є драконом.

Дракон – то своєрідний паразит чи вірус, який живе всередині нас, однак ототожнювати його з собою не варто. У західній психології надто часто озвучується ідея про те, що ми і тільки ми є зіпсованими від самого початку. Це не так. Ми люди – і ніколи не були «зіпсованим товаром». Ми чарівні й прекрасні істоти, – звісно, тоді, коли знаємо, хто ми насправді. І сьогодні наше головне завдання – а воно залишалося незмінним протягом багатьох століть – це стати на герць із драконами, що нас переслідують, і перетворитися на вільних героїв та героїнь власного життя, адже саме такими ми й маємо бути. Легенда про Георгія Побідоносця, який убиває змія, – то метафора для кожного з нас. Наше завдання – приборкати драконів, які намагаються нами керувати, та віднайти власну силу, а звинувачувати когось у чомусь – то марнування часу. Тільки ми відповідальні за власну свободу, а ми аж ніяк не уособлюємо особистих драконів.

Сім могутніх драконів заступають шлях кожному з нас – вони ревуть і дихають вогнем, паралізуючи своїми неймовірними розмірами та міццю. Дракони чигають на нас серед усіляких принад та спокус; використовуючи свої магічні вміння, вони вміло маскуються під привабливі й захопливі розваги, затамовуючи свій подих, що є отруйним для людської душі.

Дракон – це просто символ, потужний образ, що уособлює небезпеку й страх. Саме він зачаївся на нашому шляху, аби щосили заревти, злякати нас та запобігти нашому розвитку. Під час першої зустрічі дракон символізує страх як такий, і тільки згодом, дізнавшись про нього трохи більше, ми зрозуміємо, що саме дракон може дати нам рятівні ключі – інформацію, яка допоможе перетворити поразку в його кігтях на перемогу й абсолютну свободу. Перемога долає самотність і страх – останній розчиняється в повітрі, а ми йдемо до кращого життя, сповненого єднання, знань, мудрості, істини й краси.

Сім драконів – то найвідоміші людські недоліки. Протягом багатьох віків їх називали по-різному: сім смертних гріхів, сім найбільших вад, погана кров, первородний гріх, основа людської природи, епідемія, гріхопадіння людини, сатана, злі сили і т. д. Подібне сприйняття драконів припускало, що зло вселяється в людину завдяки дияволу чи демонам або ж вона стає такою через власну зіпсованість та гріховність. Згідно з такими поглядами, люди беззахисні перед драконами, – і щоб уникнути впливу подібних демонів, слід звертатися до богів – у молитві, ритуалах чи жертвопринесенні. Попри те що в такий спосіб людина може тимчасово відчувати полегшення, у тривалій перспективі її сили значно слабшають, а шляхів до ефективного вирішення проблем усе одно бракує.

У сучасному світі ми даємо сімом драконам більш наукові імена: розлади, психопатології, захисні механізми, залежності, аномальна й девіантна поведінка, неврози та антисоціальні прояви. Ми пов’язуємо цих сучасних демонів із сімейними проблемами, незадовільними соціальними умовами, хімічними дисбалансами та генетичними особливостями. Водночас, попри розвиток сучасної науки, ще ніхто у всьому світі не наблизився до того, аби приборкати одвічних драконів, які й досі отруюють наше життя. Чому? Бо ми не розуміємо первісну природу істот, яких прагнемо знищити. Дракони напрочуд прудкі й підступні, вони оволодівають нами, доки ми ловимо вітра в полі й віднаходимо оманливе відчуття безпеки. Вони й досі правлять на світовій арені. Фактично ж ми називаємо драконів нашою «звичною щоденною поведінкою» і не тільки вважаємо деструктивну, безсердечну, нечуйну та руйнівну поведінку нормою, але й нагороджуємо її визнанням, славою і соціальним статусом.

Насправді сім драконів – то основа будь-якого розладу чи залежності, які давно відомі людству. Це залежність, що лежить в основі будь-якої іншої залежності. Ці дракони ховаються за кожною перепоною, яка не дозволяє людині максимально вивільнити свій потенціал; вони здебільшого маскуються під ефективність, розум, скромність, силу, непересічність, жертовність та стійкість.