Коли кажеш «так» із метою справити на когось враження. У моєму житті траплялися ситуації, коли я пропонувала нові проекти лише тому, що хотіла вразити інших під час зустрічі. А потім ішла звідти й розуміла, що в мене немає ані часу, ані бажання, щоб утілювати їх у життя.
Прокрастинація. Я надто часто уникаю важливих справ через свій страх. Тривога, пов’язана з їх виконанням, наростає в моїй голові, мов шторм; мене огортають хмари сумнівів, які заважають тверезо оцінити те, що потрібно зробити. Тепер я маю звичку братися до складних справ насамперед, щоб упоратися з ними якнайшвидше.
Якщо ти не можеш сказати «ні», проведи своєрідний аудит, щоб визначити, чого варте твоє «так». Тобі завжди доведеться за нього заплатити — або часом, або енергією, або тим і іншим. Коли я була перевантажена виступами (окрім двох щотижневих колонок, радіопрограми та роботи над новою книжкою), я запитала Джоан, як можна відмовитися від деяких запрошень. Джоан вислухала мої скарги на те, як важко сказати «ні» спільнотам та організаціям, друзям та членам родини, які займаються важливою справою і хочуть, щоб я підтримала їх як промовець. Та забагато добрих справ — це таки забагато.
Мій чоловік якось сказав мені: «Забагато шоколаду». Що?! «Один шматочок — це прекрасно. Два — ще краще. Три — трохи забагато. Чотири — забагато. П’ять — це вже біль у шлунку». Навіть якби я встигла відвідати всі ці заходи, мені б це не пішло на користь. У мене не було б життя — я жила б виступами.
Ти не можеш устигнути все. Джоан запропонувала мені просте математичне рішення: скільки тобі це коштуватиме — від дверей до дверей? Включно з дорогою, готуванням, привітанням, автографами, подяками? А тепер поглянь на те, що ти втрачаєш: час, який би могла провести зі своїми онуками або чоловіком, хобі тощо. Після цього занотуй усі переваги. Наприклад, до скількох людей ти донесеш сказане? Якщо тобі немає сенсу казати «так», але ти почуваєшся винною, виміряй відчуття провини. Склади шкалу з позначками від одного до десяти. Познач на ній свою провину. І коли ти це зробиш, то чітко зрозумієш, що дозволяєш провині приймати рішення замість себе й висмоктувати з тебе життя. Провина — це жорстокий тиран, який ніколи тебе не відпустить.
Джоан запропонувала намалювати ще одну шкалу, щоб вимірювати ентузіазм. З одного кінця напиши «ні», а з другого — «так». Якщо я скажу цьому завданню «так», моє серце співатиме чи я занепаду духом? Чи перехоплює в мене від нього подих? Якщо ні — просто скажи «ні», і крапка.
Є й інші способи, які мені не вдається застосовувати повністю, але я до цього прагну:
Установи конкретний обмежений час, який витрачатимеш на перевірку електронної, голосової пошти, Facebook і Twitter.
Харчуйся здоровою і поживною їжею замість тієї, що не приносить користі тілу, на кшталт газованих напоїв, чіпсів та морозива.
Частіше обідай із друзями, щоб просто з ними поспілкуватись, а не обговорювати ділові питання.
«Забудь про багатозадачність і став більше запитань» — чудова порада від мотиваційного спікера Колетт Карлсон. «Тайм-менеджмент — це не рішення. Рішення полягає в тому, щоб керувати собою ». Вона запропонувала складати списки справ, до яких не варто братись, і заносити туди всі «не завадило б». І це не егоїзм — це потрібне для того, щоб залишатися здоровою людиною. А ще мені імпонують її варіанти сімейних обідів. «Злакові пластівці — чудово, — каже вона. — Або „Макдональдс“. Недарма ж у них є „геппі-міл“».
Припини дріб’язково опікуватися чоловіком, дітьми й колегами. Не потрібно звертати увагу на кожну деталь. Звісно, вони не здатні зробити все ідеально — як ти. Вони зроблять це по-своєму і, можливо, навіть краще.
Приборкай «вимогливих». Хто це? Усі люди, які вимагають від тебе все більше й більше часу. Це може бути твій чоловік, твоя дитина або твій бос. Та хто б це не був, навчись казати «ні». Якщо не можеш це сказати, потренуйся казати «потім». Ніхто не може тебе спустошити без твого дозволу. Залишайся поряд із людьми, які тебе наповнюють, а не спустошують. Мені подобаються слова, що їх надіслала мені в електронному листі моя подруга: «Ніхто не може звести тебе з глузду, якщо ти не даси їм ключа».
Одна подруга з релігійного притулку навчила мене отримувати приплив енергії, поплескуючи себе по різних частинах тіла. Знаєш, як горили б’ють себе в груди? Спробуй — це заряджає неабиякою енергією.
Коли дізнаєшся, де втрачаєш свою енергію, можна починати лагодити ці «отвори». І коли ми це робимо, у нас з’являється більше часу та енергії для найбільш важливих роботи та людей — починаючи із самих себе.
Читать дальше