Псалтир (на українській мові)

Алилуя.

1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.

2Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?

3Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.

4Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,

5щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.

6Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.

7Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.

8Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.

9І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.

10І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.

11Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.

12І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.

13Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.

14Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.

15Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.

16І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.

17Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.

18Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.

19Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.

20Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.

21Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,

22дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.

23І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].

24І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;

25Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.

26І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,

27розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.

28Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,

29і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.

30Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.

31І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.

32І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,

33бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.

34Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,

35але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,

36стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,

37приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;

38проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;

39осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.

40Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.

41і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.

42Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.

43Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.

44Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.

45Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.

46І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.

47Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з—поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.

48Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!

Слава…

[Алилуя.]

1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.

2Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,

3і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.

4Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.

5Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.

6Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.

7І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.

8Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,

9бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.

10Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,

11бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.