Остап Вишня - Вишневі усмішки. Заборонені твори

Стоїть цей «блідолиций брат», а навколо його дикі тубільці, – і говорить:

– Дикуни! Сліпі ви й темні егоїсти. Хіба ви здатні виявити те, що ви бажаєте? Хіба ви знаєте, чого вам треба? Хіба ви можете правити собою так, як вам хочеться?

Ви заслуговуєте на жаль, на співчуття, але не на владу. Я це знаю.

Я буду правити вами!!!

Так-то воно так!

Правити, звичайно, можна! Чому не поправити?!

Одно лише не зрозумію.

Коли хочемо правити, так зразу находимо й дикунство, й темноту, й сліпоту, й егоїзм!

А щоб оце саме «правити» до рук попало, щоб було чим правити, тоді народ нічого собі! Гарний!

І брати, і надія, і сякий, і такий!

Як лише вижене того, хто цього «правити» не дає, тоді:

– Мавр зробив свою справу, мавр може піти.

Не гаразд це все і не нове воно для нас!

Давно колись усі звернули увагу на одного «суб’єкта», що підривав корінці у дуба, з якого жолуді їв!

Ніхто не хвалив його!

……………………………..

Погано, коли людині нічого робити.

Трішечки історії…

– Он ужасний дипломат!..

Ця фраза дуже довго сиділа гвіздком у моєму мозкові.

Почув її давно колись, коли ще не знав ні про існування міністерств закордонних справ, ні взагалі про зовнішні державні відносини.

Сказала цю фразу людина, на яку я завше дивився роззявивши рота.

– Такою вона мені здавалася розумною!

Уже тоді я інстинктом відчув, що дипломат – це щось не просте, щось не таке, як усе інше.

Ясно лише уявив собі, що дипломат – людина.

І ось тепер, коли мені минув уже призив, коли я взнав, що існують держави, що існують поміж цими державами різного роду стосунки, узнав також, що кожна держава, якою б вона не здавалася святою, існує лише для того, щоби «об’єговорювати» собі подібних, я тепер цілковито розумію з таким завзяттям сказану тоді незрозумілу для мене фразу.

«Он ужасний дипломат!»

Не скажу напевне, в якому розумінні була в той давній час сказана ця фраза, чи в політичному, чи прямо цей «ужасний дипломат» когось надув у звичайних обивательських відносинах, – це не має значіння. Важно лише, яким тоном це було сказано.

По тону самого виразу було ясно, що сказано не даремно. Отже, значить уже й тоді дипломатія відігравала не малу роль…

– У сучасний мент усе вирішиться лише шляхом дипломатичних комбінацій!

– Усе буде зроблено дипломатами!

– Ніяка збройна сила тут не поможе… тут може зробити лише дипломатія!

– Якби наші дипломати не сиділи, а…

– Якби туди послати справжнього дипломата, то може б…

– Ні, таки NN справжній дипломат, подивіться, як піддурив…

Ці фрази ви тепер почуєте на кожному кроці.

Про дипломатів балакають на вулиці, в кафе, вдома, в редакціях…

– Скрізь і всюди!

Що ж воно таке за дипломати?

Дипломат – людина, уповноважена урядом на те, щоби виступити у всяких справах перед чужою державою; дипломатом також називають всяку хитру людину (З. Петренко. Словник чужих слів, що вживаються в українській мові).

Людина, значить, уповноважена урядом виступати у різних справах перед іншою державою є

– Дипломат!

Друге значіння дипломата, що він взагалі всяка хитра людина, лиш розглядати не будемо. Це для нас не цікаво.

За наш погляд.

Не всякий хитрий – є дипломатом.

І навпаки.

Кажуть – ще, наприклад:

– Хай дурний, та хитрий…

Але це там, по-нашому, не є абсолютним.

Ми звернемо нашу увагу на дипломата в першому значенні цього слова.

Дипломат – людина. Факт!

Уповноважена урядом. В більшості випадків – так. Уповноважена.

Антропологічні висліди показали, що дипломати мають приблизно такі прикмети.

1) Дипломат є людина метушлива і, замість, «вибачте» завше говорить pardonne.

2) Уміє зав’язувати краватку, носити візити й сурдута і не зовсім твердо знає, яку державу він репрезентує.

3) Має англійський проділ на голові, принаймні не менше чверті аршина довжини.

4) Знає трішки яку-небудь чужу мову і не завше знає рідну свою мову. (Останнє, між іншим, од нього й не потрібується.)

5) Носить короткі штани і жовті на ранту черевики.

6) Має пластичні, гнучкі рухи.

7) Голову має не більшу, ніж сама велика у представника тієї держави, куди посилається дипломат.

Це важно для того, щоби він у перший же день міг купити модного в тій країні бриля.