Вітаутас Петкявічус - Буря в склянці води

— Це дуже цікаво, але дозвольте зауважити: в Сахарі рева не ростуть.

— Тобі, хлопче, треба б знати, що під час такої смертельної небезпеки ніхто на такі дрібниці не зважає, — спокійно витримав напад Макпіпа і глибоко затягнувся турецькою сигарою.

Джеймс не сперечався з ним, бо знав, що сер Макпіпа ніколи не бреше і якщо розповідає про таке, чого не було, то це не означає, що так ніколи й не буде. Intelligece Service — це установа, яка не любить жартувати, а її службовці — визначні гумористи Англії — тут зібрані від самого їхнього зеленого дитинства. Бондові пощастило. В розвідники він попав, коли вже закінчив першу групу дитсаду. Тоді по них приїхав ще зовсім молодий сер Макпіпа і заговорив до Джеймса, який грав з колодочками:

— Як ся маєш, малюче?

Спочатку Джеймс зніяковів, але внутрішній голос йому підказав:

— Не соромся, Бонде, бо перед тобою стоїть сама доля.

І він весело відповів:

— Чудово, сер!

— Тоді, може, ти скажеш мені, хто літає і схожий на слона? — знову запитав розвідник.

— Летючий слон, — не моргнувши, відповів малий Джеймс.

— А хто літає, дуже схожии на слона і до того ж дуже небезпечний?

А що Джеймсові батьки були високого походження і дуже патріотично настроєні люди, то сер шпигун дуже швидко, нагадавши про взаємну користь, їх переконав, і молодий шпигун почав прискорений курс шпигунства. Передусім він шпигував за своїми друзями, потім за сусідами й навіть за батьками, але ніхто й гадки не мав, що він таємний агент, і Джеймс, на заздрість усім, мужнів, поки не став джентльменом — міжнародним гангстером. Він вмів не тільки вільно їздити на конях, влучно стріляти, а також володів навіть сьома основними мовами світу, добре грав на скрипці, більярді, співав в опері і танцював у королівському балеті, отож за допомогою мистецтва так натренував свій внутрішній свій голос, що безпомилково міг сказати, що думає людина сьогодні, що подумає завтра і що скаже післязавтра. Таке довершене чуття допомагало йому в скрутних обставинах.

Одного разу він ходив берегом озера і спостерігав, як відомий художник малював картину, як клав фарби і знову знімав їх шпателем з полотна. І раптом внутрішній голос каже Джеймсу голосом сера Макпіпи:

— Бачиш, Джеймсе, як тобі довелося б мучитися і тяжко працювати, якби ти не вмів фотографувати.

То було вперше, але від того часу його внутрішній голос теж почав працювати. Він не замовкає і сьогодні, хоч губи замкнені таємничістю, мовчать. Цього мистецтва його прекрасно навчив Макпіпа. З першого ж їхнього знайомства Джеймс як замовк, так і промовчав чотири роки, доки не закінчив початкову школу. Мама почала навіть хвилюватися, до лікаря водила, і тільки тоді молодий Бонд, жаліючи своїх рідних, нарешті заговорив:

— Мамо, у тебе каша пригоріла.

— Дякую, сину, але чому ти досі мовчав?

— Але ж до цього часу у нас вдома було все гаразд, — відповів майбутній розвідник і знову приготувався мовчати кілька років, але голова сім’ї теж втрутився:

— Вдома, може, й було все гаразд, але зі школи ти чомусь приносиш самі двійки.

Джеймс поглянув на нього очима, повними болю, начебто старий не знав, чому він присвятив своє життя, і пожартував:

— А звідки мені знати?.. Може, ті вчителі п’ятірки тільки експорт виробляють.

І знову замовк на тривалий час.

— Про що ти так замислився? — випивши апельсинового соку, ввірвав його думки сер Макпіпа.

— Пусте, сер. Мені здається, що в житті є такі несподіванки, яких люди все своє життя чекають.

— Звісно! Тепер можеш показати себе, на що здатній. Навіть більшому талантові потрібні сприятливі умови. Аби моя воля, я примусив би підкорятися нам і не такі голови.

— Це тільки один бік медалі, — виправив учителя ввічливий Джеймс. — Коли починають злітати голови, тоді починається ера безголових.

Заплативши за гостювання, вони хотіли повернутись у своє осине гніздо, але великий шпигун, помітивши підозрілий безлад, підійшов до якогось громадянина й чемно запитав:

— Пробачте, сер, ви будете Джеймс Бонд?

— Ні, — відповів чоловік. — А в чому річ?

— Пробачте, але я побачив, що ви вдягаєте пр :Джеймса Бонда, а Джеймс Бонд — я. — Він двома пальцями стиснув лікоть злодія, і чоловік мало не знепритомнів. Але, коли до нього дійшло ім’я видатного розвідника, навмисне повторене кілька разів, громадянин трохи оговтався і почав тремтіти, мов осиковий лист.

—Я-а те-еж вибача-аюсь… Я-а те-еж знаме-енитість, тільки іншого гатунку. Я-а колекціоне-ер…