Світлана Талан - Зорі, що купаються у річці

Здесь есть возможность читать онлайн «Світлана Талан - Зорі, що купаються у річці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2014, Издательство: Кассіопея, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зорі, що купаються у річці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зорі, що купаються у річці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Перший Майдан. Помаранчева революція, яка принесла не лише надію, а й кохання юній Софійці. Не справдилися сподівання революціонерів, але залишилося живим кохання молодих сердець. Проте Софійка навіть не могла уявити, що їх коханню судилося пройти випробування війною в Грузії, вседозволеністю нахабного мажора, бездушністю можновладців. Але любов жива, вона не вмирає і може творити чудеса навіть тоді, коли це неможливо, або тобі вже далеко за…

Зорі, що купаються у річці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зорі, що купаються у річці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Дівчина з великим зусиллям відкрила важкі повіки. Сашко дивиться у вікно — то ж все добре. Повіки самі по собі злипаються, і Соня знову прикриває очі. «Не спи, — каже вона собі, — Ти ж сильна, можеш витримати все». Але за хвилину дівчина не має змоги чинити опір утомі та попадає у міцні обійми сну…

Стас, не криючись, залишив машину посеред дороги напроти будинку, де жила Соня.

— І що ми будемо робити? — запитав Льоха з острахом.

— Будемо діяти за обставинами, — відповів Стас, заходячи до двору. — Спочатку спробуємо засвататися.

— Жартуєш?

— Зовсім ні, — відповів Стас та почав грюкати у двері: — Соню! Соню, відчини! Треба побалакати.

Ніхто не відповів. Стас спробував відчинити двері, але вони були зачинені зсередини. Тоді він почав з силою тарабанити у них кулаками, бити ногами.

— Відчини, сучко! — кричав оскаженіло Стас, — бо я виб’ю ці кляті двері!

— Зараз прибіжать сусіди, — Льоха потягнув Стаса за рукав, але той нервово відкинув його рукою.

— Відчепися від мене! — закричав він на Льоху. — Мені начхати на сусідів і всіх цих дурних селюків! Соню, відчини, кажу тобі!

За дверима було тихо. Стас помітив, що в одному з вікон горить світло і кинувся до нього. Коли він туди заглянув, то перед собою побачив юнака в інвалідному візку.

— Льохо, поглянь-но сюди, — Стас потяг друга до незавішеного вікна. — Здається, тут мій конкурент.

Льошка з острахом заглянув у вікно.

— Ти бачиш, що він інвалід?

— Бачу, — Стас примружив очі. — Мене, виходить, відшила заради каліки?

Льошка промовчав. Він дивився на хлопця, якого бачив прямо перед собою і той, здавалося, дивиться на нього. Але дивним було те, що той ніяк не реагував на появу сторонніх під вікном.

— Чого витріщився?! — заричав Стас так голосно, що звичайно ж, було чути в хаті, але хлопець не поворухнувся, навіть, не кліпнув очима. — Та він дебіл! Повний дебіл! Агов, ти, дауне! — Стас почав вимахувати руками, корчити гримаси, але хлопець у візку ніби його не помічав.

— Ходімо звідси, — попрохав Льоха, відчуваючи недобре. — Порозважалися та й годі. Мені сподобалася розвага, але більше нам нема чого тут робити.

— Як це?! Я ще не поговорив із Сонею, — промовив Стас і з силою затарабанив у шибку. — Соню! Соню!

Стас зазирнув у вікно, але окрім хлопця нікого не побачив.

— Сучко! Або виходь сюди, або пошкодуєш! — прокричав Стас біля шибки.

Він прислухався, але у хаті було тихо.

— Ну, все! — скрикнув Стас. — У мене терпець увірвався!

Він побіг до машини, і хутко повернувся. В руках Стаса Льоха помітив пакет зі скляними пляшками, які йому всю дорогу не давали спокою. Стас швидко витяг звідти дві пляшки, крикнув другові: «Льохо, відійди!» та несамовито закричав у бік будинку: «Гори ж, клята відьма! Я ненавиджу тебе! Ненавиджу!!! Ти спаскудила все моє життя!».

Льошка не встиг нічого зрозуміти, як дві пляшки з пальним одна за одною полетіли в бік вікна, де горіло світло…

Сашко побачив прямісінько перед собою спалах світла та майже одночасно відчув вибух. Від несподіванки він здригнувся, ніби по тілу пробіг потік струму. В одну мить він зрозумів, що це вибух касетної бомби, а перед ним — ще танцюючий хлопчик Каха. Сашко набрав повітря у груди, щоб закричати, знову побачивши в руках дитяче серце, але… серця не було! Він обдивився свої руки з усіх боків. Вони були чисті. Жодної плями крові. Хлопець нічого не зрозумів. Він чітко чув вибух, бачив прямо перед собою спалах, але де ж подівся Каха? Сашко знову і знову переводив погляд із палаючого світла на свої руки. Не було ані Кахи, ані крові на руках. Натомість, десь у підсвідомості сплив інший, нечіткий, але такий знайомий образ. Це була дівчина. У неї було хвилясте, довге золотаве волосся та гарні темні очі з довгими пухнастими віями, майже, як у Кахи. Ні, він щось плутає. Це очі Кахи!

Хлопець знову подивився у вікно. Там була якась заграва, але дитини він не побачив. Сашко закашлявся. Чому стало так важко дихати? Чому щось до болю ріже очі та заважає побачити Каху? Каху чи, все таки, знайому дівчину? Так! Дівчину! Його дівчину.

— Соню! — покликав Сашко. — Сонечко!

Він озирнувся. Це була кімната Соні — сумнівів не було. Але чому тут повно диму, який застилає все навколо густою пеленою так, що майже вже нічого не видно?

Тріснуло скло у другому вікні та розсипалося на дрібні друзки. Сашкові стало трохи легше дихати, але ненадовго, бо вогонь жадібно лизнув фіранки на вікнах, перекинувся на крісло, де лежала зібгана ковдра. Там хтось ворухнувся. Крізь дим Сашко споглядав, як спочатку повільно, потім все більше і більше займалася ковдра на кріслі. І тут він побачив її! Там, закутавшись у вогняну ковдру, сиділа його Соня!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зорі, що купаються у річці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зорі, що купаються у річці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Світлана Талан - Повернутися дощем
Світлана Талан
Світлана Талан - Оголений нерв
Світлана Талан
Світлана Поваляєва - Ексгумація міста
Світлана Поваляєва
Світлана Талан - Спокута
Світлана Талан
Світлана Талан - Просто гра
Світлана Талан
Світлана Талан - Купеля
Світлана Талан
Світлана Талан - Сафарі на щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Я захищу тебе…
Світлана Талан
Світлана Талан - Помилка
Світлана Талан
Світлана Талан - Зловити промінь щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Букет улюблених квітів
Світлана Талан
Отзывы о книге «Зорі, що купаються у річці»

Обсуждение, отзывы о книге «Зорі, що купаються у річці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x